Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 88

— У нас вода цінується майже як золото, — додав Кларк. — У тисяча вісімсот сімдесят дев’ятому році скотар із Нового Південного Уельсу, копаючи звичайну криницю, випадково натрапив на сильне джерело підземної води. Ця подія стала сенсацією серед усіх австралійців.

— А як у вас стрижуть овець? Як я помітив, у вас на фермі разом із вами й кухарем працює всього четверо людей, — перейшов Вільмовський на нову тему.

— Звичайно, ми самі не дали б собі ради, — пояснив Кларк. — У Вілканнії організовано спеціальні бригади стригунів. У певний час вони об’їжджають ферми й виконують усю роботу. У нас важко знайти робітника, та й обходиться він досить дорого.

Розмовляючи так, звіролови наблизились до дротяної сітки, що відгороджувала пасовище від степу. Вільмовський повідомив, що саме тут поставлено перший капкан. Вони затрималися біля купки кущів. Томек даремно шукав слідів замаскованої пастки на динго. Серед кущів нічого не було видно, крім трави.

— Не розумію, як ми спіймаємо тут динго? — розчаровано сказав він.

Вільмовський обережно розсунув траву руками. Томек побачив майстерно сплетену з тонких гілок решітку, а під нею — глибоку яму з вертикальними стінами.

— Уже знаю! — вигукнув він радісно. — Біля сітки знаходиться замаскована яма.

— Так, ми розширили отвір в огорожі, пошкоджений динго, і викопали велику яму з внутрішнього боку сітки. Якщо динго захоче пролізти на пасовище, він обов’язково потрапить у пастку, — додав Вільмовський.

— А чи не краще було б викопати яму з зовнішнього боку огорожі? — занепокоєно спитав боцман Новицький.

— Ні, інакше ми залишили б після себе дуже багато слідів, які могли б насторожити навіть голодних динго, — відповів Вільмовський.

— А як ми дістанемо динго з ями? — допитувався Томек.

— На дні ями ми поклали сітку, яку трохи присипали землею. До її кінців прив’язали мотузки. Ми витягнемо динго з ями, сповитого сіткою, як немовля пелюшками, — відповів Вільмовський.

— Усе продумано чудово, — похвалив боцман.

— Увечері в цих кущах ми сховаємо шмат свіжого сирого м’яса, — втрутився Кларк. — Для голодних динго це буде чудовою принадою, і вони, сподіваюсь, забудуть про обережність. Ходімо далі!

Біля третьої пастки вони застали Бентлі та Лоренца, робітника Кларка. Бентлі саме закінчував маскування ями травою, а Лоренц знімав шкуру з недавно забитого ягняти.

— Якщо динго будуть такі голодні, як я, то на світанку наші ями будуть переповнені ними, — з гумором зустрів їх Бентлі.

— Зараз буде вечеря, — втішив його Смуга. — Я бачу, що ви вже подбали про прийом непроханих гостей.

— Так, пан Лоренц готує смачні шматки. Динго почують запах крові, й це притупить їхню пильність, — відповів Бентлі.