Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 90

Альфред Шклярський

Томек зітхнув і присунувся ближче до схвильованого моряка.

— Мій друг-боцман закоханий у нашу Варшаву, — тихо мовив Вільмовський. — Якщо казати правду, то і я сумую за рідним містом.

— Ви обов’язково повинні відвідати Польщу, — рвучко обернувся Томек до Бентлі. — У Варшаві я поведу вас до парку в Лазенках і покажу палац, у якому жив останній польський король. Поряд із палацом у ставку плавають гарні білі лебеді. Скільки разів тітка Яніна карала мене за прогулянки в Лазенках!

— Я неодмінно скористаюсь твоїм запрошенням, коли Польща стане незалежною, — відповів Бентлі. — Варшава, мабуть, дійсно гарне місто, якщо ви її так любите.

— Так, так, ви приїдете до Варшави й організуєте там чудовий зоологічний парк, — фантазував Томек. — А ми організуємо спеціальну експедицію, щоб наловити якомога більше цікавих тварин для нашого зоопарку» Правда, тату?

— Правда, мій любий ентузіасте! — посміхаючись, підтвердив Вільмовський. — Оскільки ти вхе потурбувався про посаду для Бентлі, то нам залишається тільки подбати про тварин.

— Я з великим задоволенням узявся б за організацію зоопарку у Варшаві, — признався Бентлі. — Але й ви повинні відвідати найгарніші місця Австралії. Ось коли ми будемо полювати поблизу Австралійських Альп, добре було б піднятися на гору Костюшка…

— Гору Костюшка? — перебив його боцман Новицький. — Це та найвища гора в Австралії, яку відкрив польський мандрівник?

— Ви не помиляєтесь. Поляк Павел Стшелецький обстежив на цьому континенті Австралійські Альпи й найвищу їх вершину назвав горою Костюшка.

— Ага, тепер ви самі бачите, хто чого вартий! — з тріумфом сказав моряк. — Навіть найвищу гору у вас повинен був відкрити поляк! Такі вже ми є: майстри на всі руки!

— Я нізащо не насмілився б заперечити щось проти заслуг Стшелецького, який зробив тут більше, ніж будь-хто з австралійців, — сказав Бентлі, посміхаючись у бік упертого моряка.

— Невже ви спеціально цікавились діяльністю Стшелецького? — запитав Вільмовський, заінтригований словами зоолога.

— Я ще в дитинстві наслухався про нього незвичайних розповідей. У домі моїх батьків часто говорили про Стшелецького. Повинен вам сказати, що мій дідусь, поляк, після поразки листопадового повстання виїхав із Польщі й опинився в Новому Південному Уельсі. Тут він зустрівся зі Стшелецьким. Моя мати вважає, що Стшелецький розповів дідусеві про родовища золота. Мабуть, вони разом деякий час добували його. Ймовірно, Стшелецький зобов’язав дідуся зберегти це в таємниці, бо він ніколи не хотів говорити на тему про походження нашого майна.

— О, це справді романтична історія! — здивовано вигукнув Вільмовський. — Ще досить рано, а в степу так тихо, хоч мак сій. Можливо, хитрі динго вже виявили нашу присутність. Дуже просимо розповісти нам про експедиції вашого дідуся зі Стшелецьким. Це нас дуже цікавить, будь ласка!