Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 48

— Ви не боялися?! — спитав Томек, захоплено поглядаючи на звіролова.

— Боявся, Томеку. Пам’ятаєш, що я тобі розповідав про свою пригоду в Бенгалії? Відтоді я дуже не люблю тигрів. Він, мабуть, відчув це, тому що ставав усе лютішим. У цей момент ти вбіг до каюти, і я тоді злякався ще більше. Я був упевнений, що ми загинемо обидва. Але ти повівся дуже мужньо! Врятував і себе, і мене!

— Чому після пострілу ви кинулися на тигра?

— Я не знав, що ти так влучно стріляєш. Я боявся за тебе. Це виявилося зайвим: ти влучив бестії точно межи очі. Коли я кинувся до нього, тигр уже перебував в агонії.

— Отже, ви хотіли мене захистити! — прошепотів глибоко схвильований Томек.

— Правду кажучи, я дуже боявся за тебе. Хіба я міг передбачити, що ти поведешся так мужньо?

— Я зробив це тільки завдяки вам. Я прямо-таки помирав зі страху, — тихо признався Томек.

— Ми мимохіть уполювали разом тигра, — посміхаючись, сказав Смуга. — Цей кумедний дідок із Порт-Саїда, мабуть, і гадки не мав, що його віщування здійсниться так швидко. Ходімо тепер і розкажемо про все твоєму батькові й капітанові Мак-Дугалу.

VIII

РАДНИК ІЗ МЕЛЬБУРНА

Інцидент із тигром розбурхав екіпаж «Алігатора». Адже тільки щасливий випадок дозволив уникнути трагічного наслідку. Якби на місці Смуга був хтось інший, не такий досвідчений у поводженні з дикими тваринами, то, опинившись наодинці з тигром, напевне загинув би. Усі одностайно визнали, що смертельний постріл у тигра був єдиним виходом. Був складений детальний акт, у якому було подано події в їх послідовності; справа в тому, що перед повантаженням тварин на корабель у порту Коломбо їх було застраховано від нещасного випадку, і треба було потурбуватися про виплату компенсації.

Томек став героєм дня. Капітан Мак-Дугал особисто поздоровив його з влучним пострілом. Вільмовський пишався сином і почувався щасливим. Адже не було ніякого сумніву в тому, що Томек урятував життя Смузі, а заразом і своє. Звичайно, серед похвал, що випали на долю Томека, тепло згадувалося й ім'я боцмана Новицького, який навчав хлопця влучно стріляти.

Смуга подарував Томекові на пам'ять про пережиту небезпечну пригоду новенький барабанний револьвер системи Кольта разом із кобурою, поясом і патронами.

А корабель тим часом повним ходом наближався до берегів Австралійського континенту. Метою подорожі був Порт-Огаста, розташований у південній частині Австралії. Там на наших звіроловів чекав зоолог Карл Бентлі, директор зоологічного парку в Мельбурні. За домовленістю з фірмою Гаґенбека, директор повинен був узяти участь в експедиції в глиб материка як радник.

Томек із нетерпінням очікував прибуття корабля до Австралії. Йому кортіло побачити цей таємничий, найменший і найпізніше відкритий материк. Томек чудово пам’ятав майже овальну форму цього материка, зі слабо порізаними берегами, — недаремно він цілі години просиджував над картою Австралії; знав він зі слів учителя й найдовший на земній кулі Великий Бар'єрний риф, який на протязі двох тисяч кілометрів замикає доступ до берегів Австралії з північного сходу. Детально знайомлячись із картою Австралії під час подорожі, він не раз дивувався великій кількості пустель на цьому континенті: Велика піщана пустеля, пустеля Гібсона, Велика пустеля Вікторія — читав він на карті й бачив в уяві неозорі простори, вкриті піском, або частину суші, зарослу непрохідними хащами карликових акацій та евкаліптів, що називається в Австралії «скреб», а також величезні простори, порослі гострою, як ніж, травою «спініфекс». Нечисленні терени, придатні для життя людини, оточені тут зі сходу довгим гірським пасмом, а з заходу — страшними пустелями. Щоправда, батько розповідав Томекові, що європейські поселенці зуміли чудово освоїтися в цьому негостинному краю, та все-таки хлопець став тепер краще розуміти, чому англійці свого часу обрали Австралію місцем заслання злочинців.