Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 134

Крики золотошукачів так налякали хлопця, що він застиг мов укопаний. І лише тоді, коли поряд із собою побачив волохату руку й бородате обличчя незнайомого чоловіка, жах, що охопив Томека, вивів його з заціпеніння.

— Рятуйте!.. Рятуйте, бандити! — відчайдушно закричав Томек і кинувся тікати.

Крик Томека про допомогу залишився без відповіді. Лише луна декілька разів повторила його. Бородані побачили хлопця, що втікав. Вони побігли за ним, роблячи великі стрибки. Хто б не був цей хлопець, його треба було знешкодити. Золотошукачі не мали анінайменшого сумніву, що він підслухав їхню розмову. На щастя, старший із них швидко опанував себе. В останню мить він підбив рукою цівку рушниці, з якої його син хотів вистрілити в хлопця. Рушниця вистрілила, але куля просвистіла в повітрі високо над головою Томека.

— Дурню, це ж не Томсон! — гнівно крикнув старший золотошукач. — Цього досить затримати й по всьому!

Молодший золотошукач кинув рушницю й погнався за хлопцем. Свист кулі подіяв на Томека, як удар батога. Він біг щодуху, і йому, напевне, вдалося б утекти, якби не впав, зачепившись ногою за корінь дерева, що стирчав із землі. Перше ніж Томек устиг підвестися, бородань, сопучи, немов ковальський міх, залізною рукою схопив його за горло.

— Рятуйте! — крикнув Томек.

— Мовчи, якщо тобі миле життя! — люто прошепотів золотошукач.

— Не вбивайте мене, я… нічого не чув, — тремтячим голосом пробелькотав Томек.

Це остаточно переконало золотошукача, що Томек підслухав його розмову з батьком.

— Що ти тут робиш? Тільки кажи правду! — грізно наскіпався він.

— Я вийшов прогулятися…

— Не бреши! Це Томсон послав тебе.

— Слово честі, ні! Звідки я міг би знати таку страшну людину?

— Отже, ти чув, що ми говорили про Томсона, — буркнув золотошукач.

Томек лише тепер схаменувся, що бовкнув зайве, але впиратися було вже пізно. Він злякано замовк, а золотошукач закинув його собі на спину й поніс до свого лігва. Там на них чекав старший золотошукач.

— Він підслухав нашу розмову, — коротко повідомив молодший, посадивши Томека на землю.

— Хто ти і як тебе звати? — запитав старший чоловік, пильно розглядаючи Томека.

— Я Томаш Вільмовський. Разом із батьком ловлю тварин для зоопарків, — відповів Томек.

— Я так і думав. Ти з того табору, що на галявині?

— Так, слово честі. Повірте мені, я не знаю ніякого Томсона. Я вийшов прогулятися й уже збирався повернути до табору, як раптом почув ваші голоси.

— Чому ти нас підслухував?

— Я зацікавився, хто може розмовляти в такій нелюдній місцевості. Потім злякався. Ну, й зрештою цей птах зі своїм реготом..

— Ха-ха-ха! Нічого не поробиш! Ми затримаємо тебе тут, поки не настане час забиратися звідси, — вирішив старший золотошукач. — Де твій батько?