Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 131

Почувши, що впіймано коала, усі учасники експедиції повибігали з наметів. Вони з цікавістю оглядали звіряток, подібних, як дві краплини води, до дитячих плюшевих ведмедиків.

Тулуб кожного ведмедика сягав близько шістдесяти сантиметрів довжини й біля тридцяти сантиметрів ширини. Коала зовсім позбавлені хвоста. На великій голові з тупим писком стирчали великі вуха, зарослі пухнастою шерстю. Тіло коала було вкрите хутром рудувато-сірого кольору, що переходило на животі в жовтувато-білий. Кожна з чотирьох лап коала була озброєна п’ятьма пальцями з гострими пазурами; лапи в коала відігравали роль чіпких органів. Як потім Томек переконався, пальці коала на двох передніх лапах були розташовані так, що два внутрішніх протистояли трьом зовнішнім, а на двох задніх чотирьом зовнішнім пальцям проти стояв один внутрішній. Бачачи гордість на обличчі Гомека, який приймав поздоровлення від старших товаришів, Тоні доброзичливо посміхався.

У планах експедиції передбачалось іще полювання на кенгурових щурів, яких тут називали потуру. Крім цього, треба було зловити вомбатів, які подібні до наших ховрашків, і сумчастих лисиць, що жили на деревах.

У перервах між окремими вилазками мисливцям доводилось виконувати різні термінові роботи. Для спійманих тварин треба було приготувати відповідні приміщення, в яких вони могли б щасливо пережити перший, найважчий для них період неволі.

Учасники експедиції були дуже задоволені результатами ловів і, попри виснажливу спеку, перебували в прекрасному настрої. Спека була така, що навіть уночі не відчувалось прохолоди. Тому не було нічого дивного, що всі з нетерпінням очікували вилазки в гори, де температура повітря й удень і вночі була значно нижчою. Тож коли, нарешті, стали готуватися до полювання на скельних кенгуру, Вільмовський був переконаний, що Томек із радістю сприйме цю звістку. Яким же було його здивування, коли хлопець заявив, що воліє залишитися в таборі.

— Я доглядатиму за тваринами, — пояснив він своє вирішення. — Деякі з них погано почувають себе в неволі, а вони ж такі милі та кумедні.

Вільмовський погодився. Йому здавалося, що полювання на скельних кенгуру в глибоких проваллях могло б становити певну небезпеку для хлопця, який відзначався великою імпульсивністю та підприємливістю. Отож Томек залишився в таборі, дозволивши товаришам узяти на полювання Динго. Крім Томека, доглядати за тваринами залишилось іще двоє чоловіків.

Якби Вільмовський уважніше придивився до виразу синового обличчя під час від’їзду, він, напевне, не так спокійно покинув би табір. Хлопець нетерпляче поглядав на вершників і в’ючних коней, навантажених клітками для кенгуру. У кутиках його вуст звичаїлася багатозначна посмішка.

Двоє матросів, залишених у таборі для догляду за тваринами, були дуже зайняті, і їм не залишалося часу приділити більше уваги хлопцеві, який завжди користувався в таборі великою свободою. Тому вони не заперечували, коли Томек заявив, що має намір здійснити невелику прогулянку. Незабаром Томек зі штуцером у руках вийшов із табору. Швидкою ходою він попрямував угору проти течії струмка, що витікав із глибокої ущелини.