Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 127

У цьому дивному для європейця лісі Томек почував себе не зовсім добре. Дивлячись на величезні евкаліпти, що майже не дають тіні, він чудувався ними, як колись чудувалися першовідкривачі Австралії. Томек швидко зрозумів, чому евкаліпти не дають тіні. Під впливом пекучих сонячних променів листя евкаліптів повертається до сонця своїми гострими краями, запобігаючи таким чином надмірному випаровуванню з них води. Взимку евкаліпти не скидали листя, зате щорічно змінювали кору, що звисала зі стовбурів довгими світлими язиками; від подиху вітру кора евкаліптів утворює тривожний шелест. Томек трохи повеселішав, коли серед невідомих йому рослин побачив звичайну лісову суницю.

Нарешті мисливці повернули до неглибокої долини, що навскоси підіймалась до заліснених гірських схилів. Через декілька годин їзди вони опинилися на краю великої галявини, вкритої буйною травою з розмаїттям квітів, серед яких панував «ва- ратак», національна квітка Нового Південного Уельсу. Галявина якнайкраще підходила для влаштування бази експедиції. З одного боку її оточував густий буш, з другого — здіймались високі гірські схили, що поросли гігантськими евкаліптами та кау- чуковйми деревами. Струмочок, що звивався серед зелені» в достатній мірі міг забезпечити експедицію водою.

Мабуть, ця галявина була знайома Бентлі, бо він без вагань зупинив караван й оголосив:

— У цих місцях зустрінемо надзвичайно цікавих представників австралійської фауни. Тут ми влаштуємо табір.

Кілька наступних днів мисливці старанно готувалися до ловитви малих звірят. У той час, коли інші майстрували відповідні клітки й виготовляли розмаїті пастки, Тоні блукав в околицях табору, вишукуючи сліди різних четвероногих. Австралієць, опинившись у своїй стихії, цілком змінився. Він скинув європейський одяг, який, за його словами, заважав рухам, і цілими днями пропадав у буші. Дитя австралійської природи, Тоні добре знав її таємниці. Як і всі місцеві тубільці, Тоні чудово давав собі раду в суворих умовах тутешнього клімату. Але насамперед він був неперевершеним майстром у ловах. Він легко знаходив ледь помітні сліди тварин, виявляв стежки, якими вони звичайно ходили. Від його гострого ока не могли сховатися навіть сліди маленької австралійської паланки, залишені на корі дерева. Крім того, Тоні відзначався надзвичайною терпеливістю, завдяки якій долав усякі перешкоди. Учасники експедиції були вражені його спритністю. Він умів стрибати, як кенгуру, й повзти, неначе змія. Користуючись мотузкою і сокиркою, міг забратися на верхівку височенного евкаліпта, а пальцями ніг підіймати з землі будь-які предмети.