Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 125
Альфред Шклярський
— Пані Вілсон часто ворожить собі на картах. Вона нам казала, що карти іноді говорять правду, якщо людина сама трохи допомагає своїй долі.
— Не розумію, як можна допомогти здійсненню ворожби, — із сумнівом сказав Томек.
— Робиться це дуже просто. Треба так робити, щоб передбачення збувалися, — пояснила Саллі. — Якщо тобі хтось наворожить, що ти отримаєш у школі двійку, то досить не вивчити уроку — й передбачення здійсниться.
— Це справді дуже простий спосіб, — усміхнувся Томек.
— Шкода тільки, що ти не зможеш випробувати цей спосіб. Адже такий звіролов, як ти, мабуть, не ходить до школи?
— Не турбуйся, Саллі. Я цей спосіб обов’язково випробую, — заспокоїв її Томек. — На жаль, навіть звіролови повинні вчитися. Коли закінчаться лови, тато відвезе мене до Англії, де я продовжу навчання. В експедиціях братиму участь тільки під час канікул.
— А я вдала, що всі шкільні клопоти тебе вже не стосуються…
— Саме звіролов повинен володіти великими знаннями, причому в багатьох галузях. Адже неможливо мандрувати по різних країнах, не знаючи географії, ані ловити тварин, не вміючи відрізнити слона від мавпи.
— Це правда. Я смішна, що іноді так розмірковую, — засміялась Саллі. — І куди ж ти збираєшся поїхати під час наступних канікул?
— Пан Смуга запросив мене до Африки. Не знаю тільки, чи можна буде організувати цю експедицію вже в наступному році.
— І ти візьмеш із собою Динго?
— Так, не можу ж я розлучитися з другом.
— Чудово! Отже, ти писатимеш мені з Африки.
— Ну звичайно, — пообіцяв Томек.
У цю хвилину до кімнати ввійшов пан Аллан із тацею, на якій стояли тарілки з гарячою їжею.
— Як це добре, любий таточку, що ви подумали про нас, — радісно зустріла його Саллі. — Томмі, напевно, голодний, а я могла б зараз проковтнути цілого кенгуру! Що ти приніс нам смачненького?
— Самі ласощі, донечко: бульйон із м’яса молодих папуг, баранина в соусі з картоплею, пудинг і компот із персиків, — відповів Аллан, ставлячи тацю на столик біля ліжка.
— Ого, та це справжній бенкет! — вигукнув Томек, з охотою присуваючись до столу. — У таборі я відвик від домашніх обідів. Цікаво, чи смачний бульйон із папуг? Я не знав, що ці птахи їстівні.
— М’ясо папуг їдять, мабуть, рідко, але бульйон із них дуже поживний і смачний, — відповів Аллан. — Я особисто з задоволенням відмовився б від цієї смачної страви, якби ці гидкі птахи назавжди зникли звідси!
— Як ви можете називати гидкими птахами гарних і розумних папуг? — обурився Томек, згадавши яскравого какаду, який говорив.
— Поживи, як ми, поруч із ними, і ти скоро перестанеш захоплюватися ними. Важко врятувати від них зерно в полі. Вони, як мавпи, завжди більше знищують, ніж з’їдають. Крім того, деякі їх види, наприклад какаду, відзначаються дивною здатністю нищити будь-які предмети. Чи знаєш ти, що вони здатні перегризти товсті дошки, тонку бляху, розбивають скло й намагаються навіть робити отвори в мурі?