Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 126

— Ніколи б у це не повірив, — здивувався Томек. — Це ж треба таке! А я хотів упіймати собі какаду, що говорить!

— Повинен сказати, що в клітці какаду такі сумирні, як жоден з інших видів папуг. Їх легко приручити, й вони швидко звикають до своїх господарів. Крім того, вони надзвичайно кмітливі. Їх дуже легко навчити говорити й навіть демонструвати різні витівки. Але ви тільки випустіть какаду з клітки й побачите, що з цього вийде!

— Певне, тому я не помітив оброблених полів біля ферми, — висловив здогад Томек. — Звідки ж тоді у вас овочі?

— Вівчарям тут не вигідно вирощувати городину, — відповів Аллан. — Легше привозити овочі навіть здалеку, ніж утримувати дорогого робітника.

— Тепер я згадав, що пан Бентлі розповідав нам про це. Якщо папуги такі зажерливі, як ви кажете, то треба дякувати природі, що вони харчуються лише рослинністю та овочами. Бо інакше, що було б із вашими вівцями?

— Розмірковування твої слушні лише частково, — сказав Аллан. — Правда, папуги харчуються в основному насінням і овочами, але деякі їх види, особливо ті, що поширені в Новій Зеландії — маорі, називають їх зелено-брунатна кага й оливково-зелена кеа, — їдять усе, що попадеться. Вони хапають навіть великих тварин, а в разі голоду не нехтують і падлом. Особливо кеа користуються поганою репутацією. Якось помітили, що на гірських пасовищах хтось важко ранив овець. Через рани на спині, завбільшки з долоню, тварини нерідко гинули. Уяви собі, яке велике було здивування вівчарів, коли внаслідок спостережень пастухів виявилось, що цих ран вівцям завдали папуги кеа. Це свідчить про те, як легко папуги можуть пристосовуватися до нових умов життя. Спочатку кеа були рослиноїдними птахами й ніколи не нападали на ссавців, хоча б тому, що останніх у Новій Зеландії не було. Після того, як на острови завезли овець, кеа обернулись на типових м’ясоїдних хижаків.

Аллан ладен був говорити на цю тему ще довго, але його покликала дружина:

— Мій любий, пан боцман Новицький проголосив тост за здоров’я господарів, а ти розповідаєш тут про папуг, — сказала вона, підморгуючи дочці, яка також знала про неприязнь батька до яскравих пернатих мешканців Австралії.

Саллі весело розсміялася й вигукнула:

— Томмі не знає, що кенгуру й папуги не дають нашому татові спати! Йди, йди вже, тату, до гостей. Я розповім Томмі, як спритно тубільці полюють на папуг за допомогою бумерангів.

Аллан із дружиною пішли до їдальні. Діти знову повернулись до теми розмови, яка їх цікавила. Час швидко минав. Мисливці повернулися до табору лише пізно ввечері.

Протягом наступних двох днів Томек іще двічі відвідав Саллі, яка його так полюбила, що, коли настав час прощатися, гірко розплакалась. Томек також був схвильований, але оскільки він був витриманим хлопцем, то зумів опанувати себе. Він навіть утішив Саллі, пообіцявши писати їй з дороги.

XIX

ЗОЛОТОШУКАЧІ ТА БУШРЕЙНДЖЕРИ

По закінченні полювання на сірих кенгуру Бентлі повів експедицію на південний схід до гірського пасма, біля підніжжя якого простяглася широка смуга бушу. Незабаром ловці заглибилися в зелені хащі, зовсім не схожі на ліс, що зустрічається в інших частинах світу. Із низькорослого чагарнику високо в небо здіймалися прямі, немов колони, стовбури евкаліптів, які, подібно до американських секвой у Каліфорнії, сягають тут велетенських розмірів. До суворих, сірих стовбурів цих гігантів тулилися деревоподібні папороті, висота яких сягала кількох метрів, стрункі аравкарії, пальми та мімози, квіти яких виділяли специфічний подразнювальний запах, дикі маслини та самшит. Де-не-де видніли величні кедри, сосни, а поруч із ними трав’яні дерева, розмаїті види акацій та казуарини з довгими, переплетеними гілками. Нелегка мандрівка через буш тривала вже декілька днів.