Читать «Худий» онлайн - страница 82

— Ви бачили той годинник?

— Можу подивитись. А що?

— Так, цікаво. Вам не спадало на думку, що це може бути саме той годинник, до якого єднався ланцюжок, що його Мімі передала вам?

Він напружився.

— Чорт візьми! — Тоді покосився на мене з підозрою і спитав — Вам щось відомо, чи це ваша…

— Ні. Просто питаю. А що він каже про вбивства? Хто, на його думку, злочинець?

— Уайнент. Він зізнався, що якийсь час підозрював Мімі, але вона за його словами, переконала його в протилежному. А проте він присягається, що. не знав про доказ, який Мімі мата проти Уайнента. Можливо, він просто намагається себе вигородити. Думаю, нема жодного сумніву, що вони хотіли використати той доказ, аби витягти з Уайнента бажані гроші.

— Отже, на вашу думку, вона не підкинула нам ті ножик і ланцюжок?

Гілд пересмикнув губами.

— Вона могла підкинути їх, щоб відкрити гаманець Уайнента.

— Що дам тут не подобається?

— Надто складно, як на мене, — пояснив я. — З'ясували, чи Фейе Пепплер і досі у в'язниці в Огайо?

— Так. Він виходить наступного тижня. Цим пояснюється і поява діамантової обручки. У нього є приятель на волі, який передав Джулії обручку від його імені. Схоже, вони збиралися побратися й жити разом після його виходу із в'язниці. Принаймні начальник в'язниці повідомив, що у листах, якими вони обмінювались, ішлося про це. Пепплер нічого такого не розповів начальнику в'язниці, що могло б нам стати в пригоді, а той не пригадує більш нічого корисного з їхніх листів. Звичайно, і те, що ми маємо — важливе, — пояснює мотиви злочину. Як відомо, Уайнент її ревнував, а тут вона одягає обручку від іншого хлопця і збирається майнути кудись із ним. Це могло… — він урвав себе, щоб відповісти на телефонний дзвоник.

— Так! — кинув він у трубку. — Так… Що?.. Звичайно… Звичайно, але когось там залиште… Гаразд. — Він поклав трубку. — Знову невірна нитка в розслідуванні вчорашнього вбивства на Двадцять дев'ятій Західній стріт.

— А-а, — промовив я. — А мені ніби почулося прізвище Уайнента. Ці телефони завжди щось спотворюють.

Він спалахнув і відкашлявся.

— Можливо, то сказали «хай не…». Так — «хай не», а вам здалося — «Уайнент». До речі, трохи не забув — ми з'ясували про того Горобця.

— Що ж виявилось?

— Схоже, нічого цікавого. Його справжнє ім'я Джім Брофі. Він упадав за тією подружкою Нунгейма, а що вона гострила на вас зуб, то вирішив здобути її прихильність, віддухопеливши вас.

— Розумно, — погодився я. — Сподіваюсь, у Стадсі нема ускладнень?

— Це ваш приятель? Ви ж бо знаєте, що він колишній злочинець з довжелезним списком судимостей.

— Ясна річ. Я сам його запроторив одного разу за грати. — Я взяв пальто і капелюх. — Бачу, ви зайняті. Я просто проходив мимо і…

— Ні, ні, — заперечив він. — Залишіться, якщо маєте час. Я чекаю новин, які, мабуть, і вас зацікавлять, а ще допоможете мені в розмові з цим сисунцем Уайнентом.

Я знову сів.

— Вип'єте? — запропонував він, висуваючи шухляду столу. Знаючи, чим пригощають поліцейські, я відмовився: