Читать «Худий» онлайн - страница 81

— Так, — погодився я, — за винятком хіба що одруження, а втім, і це могло бути.

— МІ у, хоча яке це зараз має значення? Настала зима, гроші вичерпались, і Йоргенсен вже було намастив п'яти, збираючись прихопити з собою рештки, коли це Мімі запропонувала повернутися до Америки й спробувати ще витягти з Уайнента. Йоргенсен подумав, що це було б справедливо, а Мімі була певна, ідо все вдасться, тож вони сіли на корабель і…

— Тут, схоже, історія вже зшита білими нитками, — зауважив я.

— Чому ви так думаєте? Він не збирався їхати до Бостона, де, як він знав, живе його перша дружина, хотів уникнути зустрічей із знайомими, і в першу чергу — з Уайнентом, а ще хтось йому сказав, що існує закон про термін давності, коли будь-яке правопорушення не карається через сім років. Він і гадки не мав, що ризикує. До того ж вони не збиралися довго тут затримуватись.

— Мені однаково не подобається ця частина історії, — наполіг я, — втім, продовжуйте.

— На другий день перебування тут, коли вони марно намагалися розшукати Уайнента, Йоргенсену не пощастило. Він зіштовхнувся на вулиці з подругою першої дружини, тією Ольгою Фентон, і вона його впізнала. Він спробував її умовити не розповідати про нього першій дружині й кілька днів мусив водити її круг пальця, годуючи сентиментальними вигадками — отож-бо уява у цього типа! — а проте не зміг довго дурити, вона пішла до свого духівника, виклала йому все і попросила поради, а той сказав, щоб вона розповіла про все першій дружині. Наступного ранку вона повідомила Йоргенсену про свій вчинок, і той метнувся до Бостона, аби його перша дружина не наробила лиха — там ми його і застукали.

— А чому він ходив до ломбарду? — спитав я.

— З тієї ж причини. За його словами, бостонський поїзд відходив за кілька хвилин, а в нього не було з собою ні грошей, ні часу, щоб заскочити додому, — не кажучи про те, що він не хотів бачитися з другою дружиною, перш ніж не заспокоїть першу, — банки були зачинені, тож він заклав свого годинника. Це перевірено.