Читать «Небезпечний утікач» онлайн - страница 127
Емма Вигодська
Напівдорозі повозки зупинились. Ходсон звелів усім принцам вийти. Їх було сім чоловік. Ходсон наказав їм роздягнутись, скинути пояси, кинджали, увесь верхній одяг. Ті, тремтячи, скорились. Ходсон вихопив карабін у найближчого солдата і власною рукою застрілив усіх сімох, в тому числі й Мірзу-Могула, того самого, якому обіцяв престол.
Так майор Ходсон одним ударом покінчив з усіма претендентами на трон Делі і поклав край династії нащадків Тімура.
Генерал Вільсон похвалив майора за швидкість і рішучість дій і дав йому великий загін британської кінноти для погоні за повстанцями, які втікали на південь.
Але похвала генерала не веселила Ходсона. Худий саїб шукав Панді, найголовнішого Панді, і не міг знайти.
Де він?.. Наклав головою разом з іншими на вулицях Делі чи зумів вислизнути й воює десь в іншому місці?..
В наметі самого Вільсона, в колі штабних офіцерів, Ходсон самовпевнено дав слово британського офіцера знайти його й стратити.
Поки ця голова не злетіла з плечей, — усі інші повсталі панді, всі бунтівники на півночі, на півдні і на сході Індії відчуватимуть себе безкарними.
— Гармата — велика честь для нього! — заявив Ходсон. — Я звелю індійцеві найнижчої касти накинути мотуз йому на шию і сам подивлюсь, як він забовтає ногами в повітрі. Жорстока канонада гриміла в ті дні по багатьох місцях південніше і західніше Делі — в Агрі, в Джелалі, в Рохільканді. Сотні тисяч панді билися на полях Індії за визволення рідної країни, можливо й Інсур-Панді був серед них…
— Живий чи мертвий — він не втече від мене, — сказав майор. — Панді утік з петлі — все одно шибениці йому не минути.
Люди Ходсона винишпорили всі закутки в місті і в палаці. Панді не було ніде, чи вони не могли його знайти.
Так багато їх було, убитих панді, в місті; мертві, вони всі були схожі один на одного.
Сержант, довірений Ходсона, кілька разів обійшов палацові прибудови і двір. Панді він не знайшов, але біля крайньої стіни, повернутої до берега ріки, побачив плиту з кільцем, схожу на дверцята погреба, і розкиданий дерен.
Сержант трохи підняв плиту. Він почув у глибині під нею багатоголосий людський стогін.
Сержант побіг за черговим офіцером.
Безіменний зрадник
Майор Ходсон сидить під ошатним килимовим навісом на головній вулиці міста — Срібному Базарі.
Мулли стоять по праву руку Ходсона, багаті купці, імениті громадяни, з сивими бородами, в шовкових чалмах.
Сікхи вишикувались позаду, — почесна варта саїбові — загін сікхів з начальником на чолі.
По ліву руку майора стоїть сипай, молодий, зляканий, блідий.
— Дивись! — каже йому худий саїб. — Дивись пильно, сипаю!.. Якщо пропустиш головного Панді — петля. Смерть коло гарматного жерла даю тобі — почесну смерть, якщо знайдеш і вкажеш.
Сипай дивиться. В очах у нього рябіє. Так багато панді перед ним. Як знайти того, найголовнішого?..
Їх ведуть зв'язаними по десять чоловік головною вулицею повз майора.
— Дивись! — наказує сипаєві майор. — Якщо не знайдеш Панді — петля!
