Читать «Небезпечний утікач» онлайн - страница 129
Емма Вигодська
— Що, сікхи Пенджабу, — кричать ті, що проходять мимо. — Допоможе вам ваша богиня Девані, коли і вас поведуть на страту!
Сікхи мовчать. Їх бородаті обличчя похмурі. Може, вони згадують 48-й рік і взяття Мултана?
танцюють засуджені.
Ось один, молодий, обплутаний мотузками, іде попереду. Він посміхається широко, у нього блищать очі. Лалл-Сінг посміхається не тому, що звелів майор. Він сміється і пританцьовує у мотузках.
У місті знають цю посмішку, ці блискучі очі.
— Головних бунтівників назвати! — наказав майор.
Торговець сухим гноєм стоїть серед купців. Він пам'ятає, як цей самий сипай проганяв його на базарі з обжитого кутка. Торговець нахиляється до майора:
— Бери цього, Ходсон-саїб!..
— Відокремити!.. — велить майор.
Лалл-Сінга ведуть.
Партія за партією іде й іде.
— Де Панді? Найголовніший Панді! — вимагає майор.
Сипай по ліву руку майора блідий від страху. Панді немає, він не може його знайти.
Панді немає ні серед мертвих, ні серед живих.
— Як його знайти? Він диявол!.. Перевертень… — шепочуть купці.
Мулли пильно дивляться з-під сивих брів.
— Ні, Панді немає серед них.
— Шайтан! — шепочуть мулли. — Він утік під воду або перетворився в дим і полум'я і вилетів у жерло своєї великої гармати.
Ось іде невисокий чоловік, перетягнутий мотузком, — в ряду інших, як брат серед братів. У нього сині очі європейця. Макферней останнім пішов у підземний хід, і тепер, разом з усіма, його ведуть на страту. Клапті білого капелюха на сивому волоссі Макфернея, плями пропасниці на змученому обличчі. Купці впізнають його і мовчать. Купці обертаються до своїх мулл — мовчать і мулли. Це хакім — особлива людина, він лікував їхніх хворих. Навіть мулли не хочуть виказати Макфернея. Але сипай коло лівого плеча Ходсона ступає крок уперед.
— Де Панді? Давай нам Інсура-Панді! — каже йому майор. — Інакше повиснеш у петлі.
— Я дам тобі іншого, саїбе, — шепоче сипай. — Я дам тобі іншого за хорошу смерть. Ось іде людина твого народу, а ти не можеш її відрізнити!..
— Європеєць!.. Серед мерзенних сипаїв? Європеєць серед бунтівників?.. — Ходсон забуває навіть про Панді. Ходсон робить знак, і Макфернея виводять окремо.
«Джін-Га-Джі, Джін-Га-Джі», — танцюють засуджені.
Ось уже всі пройшли. Панді немає серед них.
— Перевертень, — шепочуть купці. — Шайтан!
Секретний наказ
Будинки міста темні, вечорами в них не засвічують вогнів. Уранці не крутяться жорна домашніх млинів.
Кішки розтовстіли, годуючись трупами убитих биків і мулів.
На головній площі, на гранітній пласі, лежать семеро вбитих: це шахові сини та онуки, виставлені за наказом Вільсона, щоб страхати городян.
Сморід пливе над Делі від неприбраних трупів.
«Розправитися з непокірними! — віддав наказ генерал Вільсон. — Убивати без жалю кожного, хто співчуває бунтівникам або ховає повстанців у себе вдома».
На десятки миль довкола Делі були спалені й зруйновані селянські селища.
«Вчинені нашими військами звірства були просто нелюдськими, — писав один англійський чиновник Джонові Лоуренсу. — Щодо грабежів, то ми, звичайно, перевершили На-дір-шаха».
