Читать «Небезпечний утікач» онлайн - страница 126

Загін зайняв увесь двір. Але щойно королівські стрільці розташувались коло великого фонтана, як граната з шипінням упала посеред двору, за нею друга, і незабаром з першої партії, що вдерлася у палац, не лишилося і половини.

Це Чандра-Сінг, повернувши свої гармати, бив з форту Селімгур по палацу. Чандра-Сінг виконував наказ свого начальника Інсура-Панді.

Розділ сорок третій

Де ж Панді?

«Делі — вогнище повстання і зради, що протягом чотирьох місяців було спокусливим прикладом для всієї Індії, фортеця, де заколотна армія Бенгалу намагалася зосереджувати свої сили, нарешті відвойована нами у бунтівників. Правитель Делі — полонений у своєму власному палаці».

Так генерал-губернатор, лорд Каннінг, писав через декілька днів у зверненні до всіх британських підданих Індії.

Правителя Делі привіз Ходсон.

На другий день після взяття фортеці він одержав чин майора, подяку генерала і це відповідальне доручення.

Ходсон знайшов утікача Бахадур-шаха за кілька десятків миль південніше фортеці, в кам'яних прибудовах величезної старовинної гробниці Хамаюна.

Майор під'їхав до гробниці без свого загону, тільки з двома попутниками. Він послав до шаха парламентера.

— Здайся нам добровільно, Бахадур-шах, — звелів передати йому Ходсон, — здайся добровільно британцям, і ми обіцяємо тобі життя.

— Нехай сам Ходсон-саїб повторить ці слова при мені,— вимагав старий шах.

Ходсон погодився.

Він увійшов до шаха сам, без охорони, і повторив генералову обіцянку.

За кілька годин багатий поїзд під'їхав до Лахорських воріт Делі: нарядний парчевий паланкін з завішеним пологом і кілька закритих повозок. Жінки, слуги сиділи у повозках. Кінна мусульманська сторожа оточувала поїзд. Довгов'язий Ходсон їхав верхи біля полоненого, один єдиний європеєць серед усього ескорту.

Всі зупинились коло воріт.

— Хто в паланкіні? — спитав Ходсона черговий по варті офіцер.

— Усього тільки шах Делі, — відповів майор.

Сторожа хотіла привітати Ходсона трикратним «ура».

— Не треба, — сказав Ходсон. — Старий ще, може, сприйме привітання на свій рахунок.

Він проїхав зі своїми полоненими по зруйнованому бомбардуванням Срібному Базару, і у воротях палацу передав шаха з рук у руки цивільній сторожі.

По шахових синів та онуків Ходсон поскакав до гробниці Хамаюна наступного дня з невеликим загоном.

Він почав з того, що обеззброїв почет наслідників. Перелякана челядь, збившись у тісних кам'яних прибудовах гробниці, без єдиної спроби чинити опір віддала зброю. Ходсон наказав усіх шахових синів та онуків, у тому числі й найстаршого Мірзу-Могула, посадити у дві криті повозки і везти в Делі.