Читать «Небезпечний утікач» онлайн - страница 116
Емма Вигодська
— Вони всі раді продати нас чужоземцям, боягузи! — закричали сипаї.
Мірза лаявся, погрожував, його потягли і замкнули разом з батьком.
Сипаї обшукали прибудову палацу. Вся шахова челядь поховалася, радники й міністри втекли.
Сипаї поставили свою охорону біля всіх входів та виходів величезної палацової будови.
В башті Селімгура — старовинного п'ятикутного форту на річному острівці посеред Джамни, — засів Чандра-Сінг з своїм загоном.
— Водяна миша не проскочить тут, не те що саїб, — запевнив Чандра-Сінг.
Загін озброєних городян пройшов дозором по Дарао-Гяндж, по Шайтан-Пара, по Кінному Базару, по всіх кварталах міста.
Загін затримав кількох дервішів, мандрівних фокусників, храмових жебраків.
До всіх воріт фортеці стала подвійна варта.
Місто принишкло, місто готувалося до штурму.
Мовчазні й суворі стали вулиці Делі.
Колишні суперечки затихли. Індуси й мусульмани об'єднувалися, відчувши близьку небезпеку.
Вікна будинків закладали мішками з піском.
З Арсеналу витягали вцілілі гармати й підіймали їх на міську стіну. На перехрестях великих вулиць встановлювали батареї.
Жінки носили ядра й складали їх біля гармат. Зубчаста огорожа пласких покрівель стала прикриттям для стрільців. У провулках в козлах стояли рушниці.
Делі стало схожим на великий військовий табір.
Великі гармати Пенджабу
Увесь табір рив траншеї. Британці, белуджі і сікхи нарівні. Генерал Вільсон навіть малярійних хворих підняв з лазарету й погнав на земляні роботи.
— Ця робота для всіх корисна! — говорив генерал.
Колона облогових гармат з Пенджабу нарешті прийшла, і прибулі важкі гармати британці встановлювали в трьох висунутих далеко вперед земляних редутах.
З'єднувальна траншея подекуди проходила ближче ніж на двісті ярдів од міської стіни.
З середнього редуту, де стане найбільша батарея, важкі гармати вдарять по головній оборонній ділянці повстанців: Кашмірському й Річному бастіонах.
— Скоро заговорять великі гармати Пенджабу! — раділи офіцери.
Копати почали четвертого вересня, в день прибуття важких гармат.
Тільки через добу отямились у місті й почали копати зустрічну траншею.
Під прикриттям нічної темряви сипаї підвели свої підкопи близько до земляних робіт ворога, викотили за міську стіну легкі гармати, й дуже швидко гарматні ядра і бомби почали лягати на з'єднувальну траншею британців.
— Ані дюйма назад! — віддав наказ генерал Вільсон.
Люди виходили з строю, на їх місце приганяли інших. Людей тепер було багато в таборі: п'ять з половиною тисяч.
Королівська піхота, тубільна кавалерія, белуджі, сікхи, гурки — в таборі під Делі зібралися племена всієї Верхньої Індії.
Готувався великий, вирішальний штурм.
У британському таборі копали землю по п'ятнадцять годин без зміни. Солдати озвіріли: три місяці облоги, безперервні атаки сипаїв, жорстоке сонце, малярія! Пов'язані хустками поверх кашкетів, обідрані, в лихоманці від спеки, вкриті лишаями, брудні, британські солдати скидалися на бродяг, що зібралися з усього світу.