Читать «Небезпечний утікач» онлайн - страница 109
Емма Вигодська
Це говорив Чемберлен.
«Якби щука заговорила, у неї був би точнісінько такий голос», — подумала Лела.
Невілль Чемберлен уже одужав від своєї рани і брав участь у військовій раді. Обмірковували остаточний план штурму фортеці Делі.
— … по-друге, — говорив далі скрипучий голос, — якщо ми без перешкод проберемося у палац й оволодіємо такою важливою ділянкою на правому фланзі ворога, наші війська зможуть безпосередньо через західні ворота палацу ввійти всередину міста й по широкій вулиці Срібного Базару почати поступове охоплення глибоких позицій ворога…
— Я думаю інакше! — озвався хтось уривчастим, енергійним голосом.
Це говорив Нікольсон.
— Я думаю інакше. Лобовий штурм фортеці з кашмірських воріт буде, на мій погляд, за даних умов більш правильним. Фланговий штурм, обхід і глибоке проникнення в тил можуть виявитися небезпечними в умовах, де буквально кожний провулок, кожний будинок чинитиме опір. Краще буде, якщо шах відкриє нам хід під Кашмірські ворота.
— А є такий?
— Звичайно, є. Відгалуження головного ходу.
— Кілька добрих мін — і Кашмірські ворота злітають у повітря… Дірка в стіні, і ми починаєм штурм фортеці прямо з лобової дільниці.
— Чудово! Браво, Нікольсон.
— Блискуча думка!..
— Запропонуємо старому такий варіант. Нехай втішається тим, що ми збережемо за ним престол Делі.
— Хто ж займеться цим?
— Ходсон, звичайно, Ходсон!.. У нього є люди для таких доручень.
— Бідний Ходсон!.. Цілий день у нього товпляться в наметі якісь брудні жебраки, факіри. Я не знаю, де Ходсон дістане досить лавандової води, щоб відмитись після таких відвідин.
— До діла, джентльмени!.. Остаточна відповідь з палацу буде не раніше ніж післязавтра. Ми повинні перевірити: чи дійсно шах ладен впустити нас у місто, чи це черговий східний викрут…
Лела не стала слухати далі. Бахадур-шах хоче впустити саїбів у фортецю! Віддати Делі й загубити повстання!.. Лела щодуху мчала назад, не думаючи про небезпеку. Добігши до каналу, вона одразу скотилась на його сухе дно; тут, зупинившись на хвилинку, зірвала з себе безрукавку, що стискувала груди, скинула вузькі чобітки й побігла далі вже босоніж, не відчуваючи, як колюча трава обпікає їй босі ноги.
Швидше, швидше!.. Все розповісти батькові, поки не пізно.
Ніч у Делі
Сторожа біля Кабульських воріт була попереджена, Лелу відразу пропустили в фортецю. Скорочуючи дорогу провулками, вона побігла до будинку резиденції. В приміщенні для варти кружка сиділи на підлозі сипаї. Батька на його звичайному місці не було.
«Скоро північ!.. — схаменулась Лела. — З півночі батько вартує на бастіоні».
Ночами коло бастіонів особлива варта, а вона не спитала в батька пароль на цю ніч! Лела стояла біля воріт. Здалеку долинав спів молитов і приглушений дзенькіт мідних дзвоників в індуському храмі. Нічна варта перегукувалась на Срібному Базарі. Місяць ще не зійшов, у напівтемряві слабко світились хрест і купол християнської церкви за вулицею Садів. Лела все стояла біля воріт, не знаючи, куди податись.
