Читать «Таємниця Золотого Будди» онлайн - страница 31

— Але цього разу він не втече. Адже ми викрили його як убивцю. — Красл помовчав. — Ні, це дурниці. Мабуть, ви помиляєтесь, хлопці. Для чого було потрібно Риссігу вбивати Павлату і отруювати його дочку.

— Саме цього ми й не знаємо. І тому ви повинні допомогти нам вчителю.

— Я? Оце так! Чому ж саме я?

— Ви один можете нам допомогти. Хоча б заради Альбіни. Адже якщо Риссіг хотів спочатку отруїти її таємно, то тепер він має таку можливість щохвилини, вона ж потрапила прямо до звіриного лігва. Ви повинні врятувати її, пане вчителю, — голос у Ярека трохи затремтів.

— Прекрасно. Значить, я мушу вам допомогти. Отак, нараз. Чудово. А де ви були, коли я вперше прийшов до Альбінки? Ви на той час уже кілька тижнів тут ховалися, а вам і на думку не спало передати щось дівчині, відвідати її хоча б опівночі. Вона тут сохне від страху за Ярека, а той не може їй навіть записку написати, — Голан почав дихати частіше, потім підвівся, вдарившись головою об кроквину.

— Бо я не знав, чим викликана її поведінка. Зрозумійте мене. На Велетенський верх вона не прийшла, залишилась вдома. Все село відмовилось говорити з нею. А вона жодного слова нікому не сказала, щоб пояснити щось. Я подумав, що, може, в неї нечиста совість…

— Через те й не пішли до неї? Через те й лишили самітною? Дивне ж у вас кохання.

— Пане вчителю, не можу я робити, що мені хочеться. Адже тут усі люди знають мене. І вороги, і друзі. Що б вони подумали про мене? Ходить з дівкою, яка зрадила страйкарів. Це було б негаразд. Але я вам безмірно вдячний за те, що ви її виправдали перед усіма. І що нам допомогли. Тепер нам треба врятувати її і викрити Ганку, викрити справжнього винуватця убивства Павлати, а разом з ним і мільйонера Риссіга. Щоб уся держава про це взнала. Коли в нього жодна волосина з голови не впала за те, що має на своїй совісті смерть вісьмох робітників, хай засудять його за вбивство одного крамаря. Адже це звичайнісіньке вбивство, до яких звикли по судах. Тепер він не викрутиться.

— Але для чого це йому було потрібно? Ви думаєте, Риссіг знав щось? Хвилину тому я мав з ним розмову, — учителя змагав сон. — Це вихована людина. Не віриться, щоб він потурав убивцям!

— Усе це нам разом з вами і треба з'ясувати.

— Але я мушу післязавтра бути в Празі, — заперечив учитель.

— Риссіг цього тільки й хоче.

— Чому це?

— А для чого ж, ви думаєте, наймав він людей, щоб писали вам погрозливі записки, кидали у вас каменюки і стріляли в повітря за вашою спиною?

— А навіщо, думаєте, поспішив він вам карету свою запропонувати? Дурно він нічого не робить. Просто хоче як швидше позбутися вас. Хоче, щоб Альбінка в його пазурах була без стороннього ока. Хоче усунути свідка, який починає бути занадто цікавим…

— Але ж кінчається чверть. Хто за мене оцінки виставлятиме? — втім, Красл уже добре знав, що він знов відкладе поїздку. Тепер він уже не міг їхати. — Значить, карета поламалась не випадково? — згадав він раптом. Голан лише всміхнувся: