Читать «Таємниця Золотого Будди» онлайн
Йозеф Несвадба
ТАЄМНИЦЯ ЗОЛОТОГО БУДДИ
Приїхав я до Свагова на якихось півроку. Влаштовуватись тут назавжди не збирався, думав, що такий недовгий час мине непомітно. Але вже за місяць я перечитав усі книжки в заводській бібліотеці, а ще через два тижні почав писати розпачливі листи своїм друзям до Праги. Не знав, що робити з вільним часом. Знайомих у мене тут не було нікого, про якусь компанію і думати не доводилось. На весь Свагов був один-єдиний старомодний ресторан з кімнатами для приїжджих при ньому, і більше, крім фабрики, звичайно, нічого. Фабрика ця, певна річ, теж не нова, адже про неї згадують усі підручники з історії. Сваговська фабрика наприкінці минулого століття прославилась відомим кривавим страйком, під час якого чи не вперше в Чехії пролунали залпи, спрямовані проти робітників. До цього часу я ніколи не цікавився історією робітничого руху, бо за своїм фахом дуже далекий від цього, а тут знічев'я почав розшукувати документи і згадки про той період, який, виявляється, ще й досі майже зовсім не вивчено. Так мені пощастило відкрити тепер уже загальновідому таємницю Золотого Будди. Запис історії Золотого Будди я знайшов у місцевому Будинку піонерів. Колись цей будинок називався Риссігсбург. Побудований він був за наказом Риссіга впритул з його фабрикою, мабуть, для того, щоб спостерігати звідти за фабричними цехами й робітниками. Це була зменшена копія готичного замка. Тепер тут господарюють піонери. Вони заволоділи усіма приміщеннями, не забувши навіть про вогкий, затхлий льох. У цьому льосі я натрапив на оковану скриню, яку директор фабрики дозволив мені одкрити, лише діставши дозвіл міністерства. На загальний подив, виявилось, що ця скриня містила в собі цілком сучасний вогнетривкий сейф. Шифру, за допомогою якого можна було б відкрити його, ніхто не знав, а тому довелося вдатися до прийомів, якими користуються зломщики. У сейфі не було ні золота, ні діамантів, як багато хто думав, не зберігались там і виробничі інструкції або секретні рецепти виготовлення найвишуканіших тканин. Були там лише записки чеського вчителя Красла з міста Млада Болеслава — історія Золотого Будди. Того ж вечора ми прочитали її від першої до останньої сторінки. Я, директор і представник міністерства, який потім забрав її з собою. Отже, мені не лишається нічого, як розповісти її по пам'яті, з тими доповненнями, які мені згодом пощастило внести до записок Красла.
І. ТАЄМНА МІСІЯ
1
Красл народився у Свагові, але батьки його незабаром померли, і він потрапив до сирітського притулку в Залізному Броді. Оскільки він був здібним хлопчиком, його направили до вчительського інституту в Празі. Тут він познайомився з кількома провідними чеськими політиками, насамперед з доктором X., який тоді саме видавав журнал для робітників, займався соціальними проблемами, пропагував робітничі споживчі товариства і підшукував спільників на периферії. Красл згодом досить довго діяв як довірена особа доктора на Младоболеславщині. Ставились до нього скрізь дуже тепло. Можна було подумати, що вчитель тільки-но зійшов з сторінок роману К. В. Райса «Забуті патріоти», він співав у хорі, дбав про школу, допомагав порадами сусідам, деколи влаштовував екскурсії до Праги, як-от зовсім недавно на закладини Національного театру тощо. Кожного разу в таких випадках він зустрічався з доктором X., який давав йому нові вказівки. Якось Красла викликали до Праги надзвичайно спішно, телеграфом. Він змушений був потурбуватись про те, щоб хтось підмінив його на цей час у школі, треба було позичити гроші на дорогу, бо платня вчителеві за тих часів була далеко не королівською.
