Читать «Материками й океанами» онлайн - страница 76

Плавання на «Палладе» залишилось найяскравішою сторінкою життя в Гончарова. І нема нічого дивного в тому, що напередодні свого шістдесятиріччя він мало не вирушив у друге кругосвітнє плавання на фрегаті «Светлана».

Уже на схилі віку, коли надруковану спочатку в уривках, а потім окремою книгою «Фрегат «Палладу» давно взнав і полюбив російський читач, Гончаров писав:

«Мені пізно бажати і сподіватися пливти знову в далекі країни: я не сподіваюсь і не жадаю більше. Роки охолоджують всякі бажання і надії. Але я хотів би перенести ці бажання і надії в серця моїх читачів і, якщо трапиться їм нагода іти (пам'ятайте — «йти», а не їхати) на кораблі у віддалені країни — запропонувати пораду: ловити цю нагоду, не слухаючи ніяких передчасних страхів і сумнівів».

* * *

Що ж сталося з «Палладой» після того, як письменник покинув судно? Чим закінчилось плавання? Яка доля екіпажу фрегата?

«Паллада» прийшла в гавань, яка тепер називається Радянською. Команда збудувала берегові укріплення, готуючись відбити напад ворога з моря.

Потім, за наказом з Петербурга, спробували завести фрегат у мілководне гирло Амуру. Це не пощастило, і «Паллада» знову повернулась у свою гавань. Тут, побоюючись, щоб корабель не захопила англо-французька ескадра, судно затопили. Зробили це за розпорядженням згори надто поспішно і без особливої потреби. Перед тим як пустити фрегат на дно, з нього зняли гармати, такелаж і взагалі все цінне.

Отже, води бухти зімкнулись над «Палладой».

А на долю тих її офіцерів і матросів, які перейшли на фрегат «Диана», котрий прибув у далекосхідні води, випала незвичайна пригода.

На новому фрегаті Путятін поплив до Японії. Тихого грудневого дня «Диана» стояла в бухті, на березі якої розташоване японське місто Сімодо. Несподівано корабель дуже струсонуло. В ту ж мить пролунав крик вахтового:

— Дивіться, дивіться!

З борту «Дианы» було добре видно, як човни, що стояли в гирлі гірської річки, раптом рвонулись із своїх місць. Якась незрозуміла сила потягла їх проти води в річку. Майже в ту ж мить величезний зелений вал піднявся біля входу в бухту.

Було тихо, безвітряно, і стіна води, здиблена високо і грізно, здавалась тяжким кошмаром. Вал, досягши берега, відринув геть і збігся з другим, ще могутнішим. Вода в бухті завирувала, і вся прибережна частина містечка Сімодо була змита дощенту.

Гігантський вир підхопив і «Диану». Фрегат шпурляло, крутило, било об каміння. Важкі гармати зривалися з місць, калічачи людей. Одну секунду корабель зовсім поклало набік. І, однак, серед моряків знайшлись люди, які в ці хвилини смертельної небезпеки зуміли підрахувати, що корабель повернуло, немов тріску, сорок два рази навколо своєї осі.

Втративши кермо, «Диана» перетворилась у жалюгідну руїну.

Ледве хвилювання трохи вляглось, як моряки заходилися рятувати японців, які тонули, а судновий лікар поїхав на берег — надати допомогу жертвам цього землетрусу, який викликав катастрофу й на морі.

Але й історія самої «Паллады» не закінчилась цього дня, коли корабель ліг на дно.