Читать «Велике плавання» онлайн - страница 113

Далі йшло суворе попередження особам, які спробують посягнути у чому-небудь на права новопризначеного адмірала, і наказувалося скріпити печаткою сей «Круглий Привілей — найвірнішу і найміцнішу грамоту, яка цілком буде відповідати тому, чого ви жадаєте, і тому, у чому матимете потребу».

Закінчувалась королівська грамота такими словами:

«І нехай ні ті, ні інші нотаріуси і чиновні особи не змінять ні в чому тексту грамоти під страхом нашого гніву і штрафу в 10 000 мараведі на користь нашої Палати, який заплатить кожний, хто порушить це повеління. І, крім того, наказуємо людині, яка пред'явить чиновним особам і нотаріусу цю грамоту, передати їм, щоб вони з Круглим Привілеєм з'явилися до нашого двору, хоч би де ми перебували, не пізніше, як через 15 днів, під страхом тієї ж кари, і щоб для цього було запрошено публічного нотаріуса, котрий завірив би своїм підписом посвідчення, бо ми хочемо знати, як виконується те, що ми повеліли.

Дано у нашому місті Гранаді, тридцятого дня квітня року від народження спасителя нашого Ісуса Христа 1492-го.

Я — король. Я — королева.

Хуан де Колома — секретар».

Зі слів синьйора Маріо я знав уже, що Круглий Привілей був особливо важливою коронною грамотою, в якій під королівським підписом окреслювалось коло, в колі цьому ставилась королівська печатка, а навколо підписувалися чиновні особи і свідки з знатних лицарів і прелатів.

Я не вивчав юриспруденції і мало знаюсь на мудруванні панів адвокатів, але мені здалось, що, якби їх величності поменше наголошували на тому, що пан мій, адмірал, повинен оберігати свої, подаровані йому монархами права і привілеї, ніхто і не помислив би, що права ці і привілеї можна оскаржувати.

Отже, честолюбство пана було цілком задоволено. Це тим більше гідне подиву, що до нашої подорожі пан мій в очах монархів не мав ніяких заслуг і був особою зовсім невідомою в Кастілії. І якщо рік тому вимоги невідомого сміливця могли викликати лише сміх і співчуття, то тепер в особі його багато знатних людей Іспанії побачили небезпечного честолюбця, що посягнув на їхні права і привілеї.

Знайшлися сміливці, які, всупереч бажанню королеви, пробували заперечувати юридичну законність королівської грамоти.

До таких людей належав голова ради у справах Індії — севільський архідиякон синьйор Хуан Родріго де Фонсека.

Коли йому не пощастило заплямувати королівську грамоту, він узявся за цю справу з іншого боку. Посилаючись на величезні видатки на спорядження флотилії, він наполягав, щоб монархи скоротили кількість особистої прислуги адмірала. Вимоги пана були завеликі для сина бідного шерстобита.

Такі дії Фонсеки, звичайно, могли зупинити кого завгодно, але тільки не пана мого, адмірала. Він звернувся до королеви з проханням не тільки не зменшувати його штату, але, навпаки, збільшити його проти встановленого раніше.