Читать «Велике плавання» онлайн - страница 111

Я заново замазав шибки у вікнах і дверях, полагодив рами і до східців, що ведуть наверх, приробив нове поруччя. Цього ремесла я навчився у корабельних теслярів.

Я накупив крупів, муки, сала, солонини і вина стільки, щоб було вдосталь прохарчувати команду невеликого парусника. Всі ці продукти я поскладав у коморі і в погребі так, щоб синьйорові Томазо легко було їх діставати. І все-таки, розлучаючись з господарем, я відчував занепокоєння, бо ця людина безпомічна, мов дитя.

Він провів мене до самого порту і навіть зійшов сходами на палубу судна.

Розділ VIII

ТРОЯНДИ І ТЕРЕН

Пан марно квапив мене приїздити. Правда, вершникам і ремісникам, так само як і мені, було наказано з'явитися в Севілью до 20 червня і бути напоготові вирушити в Кадіс, але флотилія наша вийшла в море набагато пізніше.

Чимало клопоту завдало оформлення адміралових прав, що їх подарували йому монархи. Він замовив собі герб найкращому срібних виробів майстру і звелів викарбувати на щиті складений Орніччо і затверджений монархами девіз:

POR CASTILLIA E POR LEON

NUEVO MUNDO HALLO COLON.

Права ж адмірала, подаровані йому ще перед подорожжю, зараз були зміцнені королівським указом.

Пан звелів синьйору Маріо і мені переписати йому цей указ в чотирьох екземплярах, що ми й виконали. Завдяки цьому я мав змогу прочитати це посвідчення про «Надання титула Крістовалю Колону», підписане королем і королевою. Синьйор Маріо, який давно знає, що я веду щоденник нашого плавання, порадив мені переписати до свого щоденника і це посвідчення. Це велика праця, але секретар висловив мені свої міркування щодо цього:

— Можливо, коли-небудь нащадки подякують тобі за такі важливі відомості з біографії адмірала.

Я не сподіваюсь на вдячність нащадків, але королівський указ я все-таки у щоденник, хоч і не весь, але переписав:

«Дон Фернандо і донья Ізабелла, божою ласкою король і королева Кастілії, Леону, Арагону, Сіцілії, Гранади, Толедо, Валенсії, Галісії, Мальорки, Севільї, Сардінії, Кордови, Корсіки, Мурсії, Хаєну, Алгарве, Алхесірасу, Гібралтару і Канарських островів, графи Барселони, синьйори Біскайї і Моліни, герцоги Афін і Неапатрії, графи Руссильйону і Серданьї, маркізи Орістану і Гасіану, оскільки ви, Крістовалю Колон, вирушаєте за нашим повелінням відкрити і придбати деякі острови у Морі-Океані на наших кораблях і з нашими людьми і оскільки ми надіємось, що з божою поміччю особисто вами і завдяки вашій кмітливості будуть відкриті і придбані деякі з цих островів і материк у згаданому Морі-Океані, ми вважаємо справедливим і розумним нагородити вас за працю, яку ви виконуєте на нашій службі. І, бажаючи виявити вам належну шану і ласку за все вищезгадане, виявляємо ми свою волю і ласку таким чином».

Тут я трохи ухилюсь від тексту королівської грамоти, щоб переказати нашу розмову з синьйором Маріо, яка сталася після того, як ми ознайомилися з указом: