Читать «Незвичайні пригоди Марко Поло» онлайн - страница 209

Генерал Чен мовчав, не встряючи в суперечку. Тепер він сказав:

— Якщо Ахмед не прийде, ми даремно чекаємо.

Хіу Хенг схрестив на грудях руки. Він уже погамував своє хвилювання. Ван Ку теж тихо сидів на своєму місці.

— Нелегко видертися на гору і вбити тигра, — мовив Хіу Хенг. — Ходімте в палац кронпринца і засвітимо там світло.

Міністр Ахмед неспокійно ходив по кімнаті. Слуга запалив усі свічки. Знадвору чулося бряжчання зброї охоронців.

Секретар, тихо постукавши в двері, зайшов до кімнати.

Ахмед подивився на нього і, нічого не сказавши, знову почав ходити.

— Милостивий пане…

— Мовчи! — наказав йому Ахмед.

Секретар нерішуче стояв біля дверей. Та Ахмед не звертав на нього уваги. Він був поглинутий своїми думками. Гнів перехоплював йому подих, але разом з гнівом у душу йому закрадався й страх. Він ніяк не міг забути спотвореного обличчя Саїда і його закривавленого тіла. Слуги доповіли йому, що Марко Поло і шість озброєних охоронців забрали дівчину з вілли. Він найкоротшим шляхом повернувся у Камбалі і звелів заарештувати венеціанця. Злостива посмішка скривила обличчя міністра. Венеціанець заплатить своїм життям за те, що осмілився стати на шляху першого намісника імператора. Яскраве світло дратувало його.

— Чого ти товчешся тут? — гримнув він на секретаря. — Погаси сім свічок!

Секретар став квапливо виконувати наказ. Треба було погасити не більше семи свічок: його пан вірив у магічну силу цього числа. Він тінню сновигав від одного свічника до іншого, загашуючи мокрими пальцями кволі вогники.

Міністр Ахмед підозріло стежив за його рухами.

— Що сталося? — спитав він раптом. — Вони вже повернулися?

— Прийшов посланець, милостивий пане, — сказав секретар. — Його світлість кронпринц Чінкім чекають на вас у своєму палаці, його світлість бажають, щоб ви з'явилися до нього негайно.

Ахмед вражено спинився.

— Кронпринц Чінкім? — перепитав він. — Коли ж він повернувся в Камбалі? Чому мене не повідомили про це?

— Його світлість прибули годину тому, — сказав посланець.

«Він хоче говорити зі мною, — міркував Ахмед. — Напевне, якась нагальна справа».

Його навіть тішило те, що Чінкім забажав розмовляти з ним серед ночі.

— Скажи служникові, щоб приніс мою одежу. Швидше! Хай приготують також паланкін і сім охоронців.

Коли паланкін наблизився до воріт Тайду, з затінку мурів вийшов татарський полковник, командир дванадцятитисячної двірцевої варти хан Коготай і спитав:

— Куди, міністр Ахмед?

— Зі мною хоче говорити його світлість кронпринц Чіпкім.

Хан Коготай ступив крок назад.

— Кронпринц Чіпкім? — здивовано спитав він. — Його ж ще немає в Тайду.

— Він прибув годину тому, — відповів Ахмед.

— Як же він проїхав, що я навіть не помітив його? Я б виставив варту для зустрічі.

— Ідіть далі! — наказав Ахмед носильникам. — Тепер ви знатимете, що його світлість прибув у місто, — звернувся він до коменданта. — Я ж вам сказав, що його світлість кронпринц Чінкім хоче розмовляти зі мною у важливій справі. Спіть спокійно, хан Коготай.