Читать «Незвичайні пригоди Марко Поло» онлайн - страница 167

Марко Поло, незважаючи на густий сніг, спинився перед кліткою. В одежі, підбитій горностаєм і облямованій соболиним хутром, він не відчував ні холоду, ні вогкості. В ніс йому вдарило гострим запахом. Марко спробував піймати погляд хижака і пробудити в його байдужих очах бодай іскорку почуття.

— Ти вже не впізнаєш мене, Турго?

Чорний песик люто загавкав і кинувся на залізні штаби клітки. Марко посміхнувся.

— Ти вже не впізнаєш мене, Турго?

Марко відступив назад. Тигр з ревом рвонувся до ґрат і вдарив могутньою лапою по залізних штабах, аж задрижала вся клітка. Песик люто гавкнув.

— Даремно все це, Турго.

Тигр відскочив назад і почав бігати по клітці — від ґрат до стіни, від стіни до ґрат. З неба падав білий, лапатий сніг.

А тоді ще сяяло сонце. Ти пам'ятаєш, Турго?

Був кінець квітня. На широкій Камбалійській рівнині зеленіли хліба і розквітали дерева. Імператор з величезним почтом виїхав з міста. Три головних дружини супроводжували його, сидячи в позолочених візках. І тільки Джамбуїк-Хатун, якій полювання вже не давало втіхи, лишилась у Камбалі.

Імператор сидів з дванадцятьма сановниками в дерев'яному павільйоні, який несли чотири слони. Зовні павільйон було обтягнуто тигровими шкурами, всередині — устелено гаптованими золотом килимами.

Марко випала висока честь їхати з імператором у його павільйоні.

Десять тисяч сокольничих несли найцінніших, спеціально навчених для полювання соколів. У своєму павільйоні імператор теж мав дванадцять найкращих птахів.

Протягом двох днів процесія, що нараховувала біля сімдесяти тисяч чоловік, посувалася на північний схід. Неподалік від імператора погойдувались на спинах верблюдів та мулів клітки з тиграми й леопардами. Хан Кублай любив, сидячи в безпечному місці, дивитись, як видресировані хижаки кидались на оленів, козуль і диких віслюків, як вони шматували їх своїми могутніми лапами, впивалися їм у шию жахливими іклами. В одній з кліток сидів білий тигр Турго, присланий імператору з півдня якимось татарським ханом.

Імператор став табором на березі широкої річки, неподалік від її гирла, посередині оточеного сокольничими й нагоничами багатого на дичину району. Марко не міг навіть уявити собі щось подібне. За кілька годин, на зеленому лузі виросло ціле місто з вулицями, провулками, крамничками, майстернями і заїздами. В суворому порядку вистроїлись павільйони і розкішно обладнані намети для синів, придворних і жінок імператора, оточені меншими наметами охоронців і сокольничих.

Намет, у якому розташувався імператор, міг умістити десять тисяч солдатів. Позаду знаходилась кімната й спальня великого хана, підперта дерев'яними, позолоченими колонами.

На березі річки стояли клітки з хижаками. Тигр Турго, збуджений галасом і роздратований голодом, розлючено ревів. Він почув запах свіжої рослинності і здогадувався, що десь неподалік, у лісах і на рівнинах, має бути дичина.

Марко стояв на пагорбі і оглядав це дивне мандрівне місто. Вечірнє сонце освітлювало строкаті намети і позолочені колони. На зелених луках паслися неозорі табуни коней, мулів, верблюдів. Річка бігла вдалину, ніби широка мерехтлива дорога.