Читать «Незвичайні пригоди Марко Поло» онлайн - страница 103

— Я б слухав вас усю ніч, — сказав Марко.

І тоді, підлещений увагою хлопця, персіянин почав свою розповідь:

— Коли так, то послухайте історію про багдадського каліфа. В ті часи я був не старший, ніж ви зараз. Багдад тоді був столицею могутньої держави. В ньому, у розкішному палаці, жив каліф, глава всіх правовірних. Місто славилося на весь світ як центр торгівлі, арабської науки й мистецтва. Я знаю багато міст, але рідко яке могло зрівнятися з Багдадом. Каліф назбирав стільки багатств, що всі інші володарі в цілому світі могли про них тільки мріяти. Але він і пальцем не поворухнув, щоб захистити себе від воєнної загрози.

Хаджі-Мухаммед притишив голос, і Марко довелося ще дужче напружити слух, щоб усе зрозуміти.

— В той час татарські хани почали розширяти свої володіння. Їх було четверо братів. Старшого звали Менке, він правив у столиці татар, оголосивши себе володарем володарів. Після підкорення Китаю і суміжних з ним земель братів потягло на нові завоювання.

Вони вирішили, розділивши між собою світ, створити грандіозну державу. Один з них мав посуватись на схід, другий — на південь, а ще двоє — розширяти свої володіння в інших частинах світу.

Хан Улагу зібрав величезне військо й рушив на південь. Повірте мені, месер Поло, я не з лякливих, та коли я вперше побачив татар, мене наче паралізувало від страху. Це було тринадцять років тому. Вони підкорили на своєму шляху всі країни і підійшли до Багдада — сто тисяч вершників і піхотинців. Татарський хан вирішив обдурити ворога. Сховавши в лісі дві армії, він на чолі невеличкого загону наблизився до міських воріт.

Багдадський каліф, сподіваючись розгромити купку ворогів, вийшов з своїми охоронцями з міста. Мене й сьогодні розбирає гіркий сміх, коли я пригадую той день. Як можна було пійматися на таку незграбну хитрість! Хан Улагу для виду почав відступати. В лісі армію каліфа було оточено і в кривавому бою зниіадно. Каліфа забрали в полон, і Багдад потрапив до рук переможців.

Коли Улагу вступив у місто, то, на превеликий свій подив, знайшов там башту, повну золота. Він наказав привести до себе каліфа і спитав його: «Я бачу тут башту, повну золота. Чому ж ти не використав цих багатств, щоб створити могутню армію? Адже ти знав, що я йду. Тепер ти будеш покараний за свою жадобу!» Він наказав заперти каліфа в тій башті, і той загинув з голоду серед своїх багатств.

Хаджі-Мухаммед замовк. Чутно було тільки, як хлюпотить у фонтані вода і як іржуть та б'ють копитами в конюшнях коні. Похолодало. Наближалася північ.

Хасан-бек прокинувся з дрімоти. Він підвівся, вклонився і промовив:

— Час спати! Хай благословить вас аллах!

— Спасибі вам за розповідь, Хаджі-Мухаммед, — сказав Марко.

— Нізащо! Я ж вам казав уже: коли сяють зорі, розкриваються серця. На добраніч, месер Поло!

Марко повернувся в кімнату, замкнув двері і ліг на свою постіль, його здолала втома. Все ще думаючи про нічну розмову, він незчувся, як заснув.

Коли Марко вранці прокинувся, на подвір'ї стояв гамір. Пронизливо ревли віслюки, гавкали собаки, мекали вівці і лунали збуджені вигуки служників та погоничів.