Читать «Будинок з привидами» онлайн - страница 81

Володимир Бєляєв

«Ось відпочину трохи, — думав я, — піду в червоний куток і напишу Галі листа, великого, ніжного». Я уявляв собі, як здивується Галя, одержавши від мене листа, і поступово з думками про неї засинав. Прокидався я з важкою від спеки головою. Гомоніли біля будинку, граючи в городки, курсанти. Надворі стояв уже вечір.

З тієї ночі, як я сполохав у бур'янах під парканом невідому людину, в радгоспі було спокійно. Однак у сусідніх селах банди подекуди хуліганили: одну по одній пересилали їх на наш бік через Дністер румунські бояри. Приходили бандити і з Польщі. Самі вони не наважилися б діяти так нахабно, коли б за спиною в їх хазяїв — польської і румунської буржуазії — не стояла світова буржуазія.

Готуючи новий напад на Радянську країну, капіталісти цих країн підбирали до своїх рук усяку погань, яку народ вигнав за кордон і яка ненавиділа Радянську владу. Найчастіше бандити переправлялися на радянський берег в темні непогожі ночі і розтікалися по сусідніх селах. Вони з'єднувалися з місцевими куркулями, з колишніми петлюрівцями, грабували на дорогах проїжджих, нападали на сільради, на комітети незаможних селян, підпалювали хати бідняків, убивали комуністів. Чим ближче було до осені, тим нахабніші ставали бандити: вони знали, що на полях зібрано великий урожай, що селяни живуть краще, ніж раніше. А хазяї бандитів хотіли, щоб усе було навпаки — щоб знову повернулися на ці багаті землі з-за кордону пани й поміщики, щоб наш радгосп, де працювали зараз курсанти, знову став панським маєтком.

Боячися провадити відкриту боротьбу проти Радянської влади, іноземні капіталісти намагалися шкодити нам через своїх посильних — бандитів.

Озброєні ручними кулеметами англійської системи Шош і Льюїс, обвішавши пояси ручними гранатами, з бумажниками, набитими американськими доларами, бандити ночами швендяли по дорогах. Вдень вони ховалися в лісах, у коморах у місцевих куркулів, у глибоких погребах під куркульськими хатами.

До радгоспу бандити боялися підбиратися, — видно, знали, що у всіх нас є гвинтівки. Одначе з усього почувалося, що наш радгосп — перше на березі Дністра соціалістичне господарство, в якому працює багато комуністів і комсомольців, — не дає ворогам спокою. Був на румунському березі Дністра горб, з якого легко можна було розгледіти радгоспний тік. Часто на цьому горбі проїжджі поміщики зупиняли свої фаетони, кабріолети і довго дивилися в бінокль, як іде в радгоспі молотьба.