Читать «Енн у Домі Мрії» онлайн - страница 136

А тепер вона мусить поїхати. Енн знала це навіть тоді, коли відхиляла Гілбертову пропозицію. Маленький будиночок став затісний для них, та й Гілбертові інтереси змушували їх переїздити. Його роботу, хай яку успішну, ускладнювало розташування їхнього дому. Енн розуміла, що так чи так їхнє життя в цьому любому місці мало невдовзі закінчитися, і знала, що мусить відважно дивитись у вічі фактам. Але як боліло її серце!

— Це буде, наче вирвати щось із мого життя, — схлипнула вона. — І, ох, аби ж лише знати, що тут оселяться добрі люди. Чи хай будиночок стоїть порожній — навіть це буде краще, ніж оселити тут якусь орду, яка нічого не знає ні про географію країни мрій, ні про історію, що дала цьому будиночкові його душу й індивідуальність. А коли сюди прийде таке плем’я, будиночок дуже швидко зруйнується — старі будинки швидко занепадають, якщо про них не дбати. Вони повисмикують усі троянди з мого саду, не стригтимуть осокорів… і огорожа буде, наче рот, у якому бракує зубів, а дах протече й тиньк обсиплеться… і вони затикатимуть вибиті вікна подушками й килимками… і все буде спаплюжене й брудне.

Уява Енн так послужливо змалювала майбутній занепад її маленького Дому Мрії, що завдала їй тяжкого болю, наче то вже відбулося в дійсності. Енн сіла на сходинці й гірко, нестримно заплакала. Там її знайшла Сьюзен і стривожено взялася розпитувати, що призвело до сліз.

— Ви ж не посварилися з лікарем, ні, пані Блайт, дорогенька? А як і посварилися, то не журіться. Для подружжів це звична справа — так мені казали, хоч сама я щодо цього й геть недосвідчена. Він перепросить вас і ви помиритесь.

— Ні, Сьюзен, ми не посварилися. Просто… Гілберт хоче купити будинок Морганів, і нам доведеться переїхати до Глена. А я цього не переживу!

Проте Сьюзен не поділяла її почуттів. Її помітно втішила перспектива оселитися в Глені. Щодо своєї посади вона нарікала хіба на те, що маленький будиночок був розташований так віддалік від села.

— Це ж буде гарно, ох, пані Блайт, дорогенька! Будинок Морганів дуже зручний і такий великий.

— Ненавиджу великі будинки, — схлипнула Енн.

— Ви не будете ненавидіти їх, коли у вас зо півдесятка діток знайдеться, — спокійно мовила Сьюзен. — А цей будинок уже нині замалий для нас. У нас немає кімнати для гостей, відколи пані Мур тут, і ця комора — найгірша з усіх, де я мусила працювати. Куди не поглянь — усюди куток. Та ще ми так далеко від світу. Бігме, тут нема нічого доброго, крім тих-ото морських виднокраїв.

— Можливо, далеко від вашого світу, Сьюзен, та не від мого, — кволо всміхнулася Енн.

— Я недобре вас розумію, пані Блайт, дорогенька, але, звісно, я не надто вчена. Та якщо лікар Блайт купить будинок Морганів — тут він слушно зробить, можете бути певні. Там є водогін, і просторі комори з буфетами, а льоху такого, кажуть, і на всьому острові нема. А тутешній льох, пані Блайт, дорогенька, як ви знаєте — не льох, а тяжкий смуток.