Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 46

— Найдивовижнішим є те…

— Саме так. Але мені дивно, що я поткнувся саме у ваш будинок, щоб дістати собі бинти. Моє перше везіння! У будь-якому разі сьогодні вночі я маю намір переночувати тут. Ви повинні це витримати! Мерзотна прикрість, що мою кров усюди видно, чи не так? Чималий згусток отам. Як бачу, вона стає видимою, коли гусне. Я змінив тільки живу тканину, і я невидимий, тільки поки живий… Я в будинку вже три години.

— Але як вам це вдалося? — почав Кемп роздратованим тоном. — Хай йому грець! Уся справа… з самого початку і до кінця… якась ірраціональна.

— Цілком раціональна, — сказав Невидимець. — Бездоганно раціональна.

Простягнувши руку, він узяв пляшку віскі. Кемп витріщався на халат, який поглинає їжу. Промінь світла від свічки, що проник у дірку від латки на правому плечі, утворив світлий трикутник під ребрами з лівого боку.

— Що це були за постріли? — запитав Кемп. — Як почалася стрілянина?

— Був там один бовдур… спершу начебто мій союзник… хай йому грець!.. Намагався вкрасти мої гроші, що він зрештою і зробив.

— Він також невидимий?

— Ні.

— І що далі?

— Можете принести мені ще щось поїсти, перш ніж я розповім вам про все? Я голодний… і мені болить. А ви хочете, щоб я вам тут історії розповідав!

Кемп підвівся.

— Ви взагалі не стріляли? — запитав він.

— Я — ні, — сказав відвідувач. — Якийсь телепень, якого я ніколи раніше не бачив, стріляв навмання. Багато хто налякався. Всі налякались, побачивши мене. Нехай ідуть до біса!.. Я ж кажу, Кемпе… їсти я хочу більше, ніж патякати.

— Зараз подивлюся, що внизу є поїсти, — сказав Кемп. — Але боюсь, небагато.

Наївшись, Невидимець попросив сигару. Він, мов дикун, відкусив край сигари перш, ніж Кемп відшукав ніж, і вилаявся, коли зовнішній листок розвинувся. Було дивно дивитись, як він курить: рот, горло, глотка й ніздрі стали видимими — здавалося, що це якийсь зліпок із диму.

— Благословенний дар куріння! — сказав він і енергійно пустив клуб диму. — Як добре, що я опинився у вас, Кемпе. Ви мусите мені допомогти. Важко уявити, що я натрапив на вас саме тепер! У мене страшенна біда… гадаю, я був наче схиблений. Тільки подумати, через що я пройшов! Однак ми з усім упораємось. У цьому я впевнений…

Він налив собі ще віскі з содовою. Кемп підвівся, розглянувся і приніс іще одну склянку з сусідньої кімнати.

— Усе це просто безглуздо, але, гадаю, я можу випити.

— А ви, Кемпе, не дуже змінилися за цю дюжину років. Правильні люди не міняються. Все такий самий холоднокровний і педантичний… після першого провалу. Ось що я вам скажу: ми працюватимемо разом!

— Але як вам це вдалося? — запитав Кемп. — Як ви стали таким?

— Заради Бога, дозвольте мені ще трохи спокійно покурити! А потім я почну розповідати.

Але тієї ночі оповідь так і не прозвучала. Невидимець дедалі більше потерпав від болю в зап’ястку; він був неспокійним, виснаженим, і йому весь час згадувалося переслідування на пагорбі й бійка побіля готелю. Уривками він розповів про Марвела, курив швидше, і голос його ставав сердитішим. Кемп намагався зібрати все почуте докупи.