Читать «Емілі з Місячного Серпа» онлайн - страница 173

Лусі Мод Монтгомері

— Вона така мила й ніжна, коли ми з нею на самоті, — якось мовив Тедді до Емілі.

Перрі Міллер був об’єктом особливих зусиль пана Карпентера: щоп’ятниці пополудні він навчав його дикції, приохочуючи до невтомної праці у зазначеному напрямку. Тож Перрі півголосом безперестану повторював різні тиради, навіть у кухні ввечері, доки тітка Елізабет не клала цим тренуванням край. Емілі не розуміла, чому пан Карпентер з прихильною усмішкою хвалив інших хлопців, які декламували сухо, невиразно, без будь-якої наснаги, а гнівався на Перрі, коли юнак бодай одне слово, одне речення вимовляв з невластивим акцентом або робив відповідний жест на півсекунди раніше.

Також не розуміла, чому безжально виправляв червоним олівцем її стилістичні вправи і лаяв за вживання надмірної кількості прикметників, за велемовність, тоді як Рода Стюарт і Нана Лі раз у раз чули похвали за виконання своїх завдань — по них червоний олівець пана Карпентера гуляв не так сильно. Проте любила свого вчителя що далі, то більше, а з настанням зими вже не могла збагнути, як би вона вчилася під іншим керівництвом.

За ту зиму дівчинка підросла так, що тітці Лаурі довелося «розпустити» рубці на краях її платтячок. Тітка Рут, що приїхала до Місячного Серпа на тижневу гостину, зауважила, мовляв, Емілі росте на шкоду своєму здоров’ю, своїй силі, як усі сухотні діти.

— Я не сухотниця, — рішуче заперечила Емілі. — Всі Стари високого зросту, — докинула вона злостивіше, ніж можна було сподіватися від особи, котрій ще не виповнилося тринадцяти.

Тітка Рут, вельми чутлива до свого невисокого зросту, гучно засопіла.

— Було б добре, щоб ти скидалася на них лише цим, — відказала вона. — І які ж твої успіхи в школі?

— Дуже добрі. Я найкраща учениця у своєму класі, — мовила Емілі спокійно і з гідністю.

— Яка зарозуміла дитина! — обурилася тітка Рут.

— Я зовсім не зарозуміла! — своєю чергою обурилася Емілі. — То пан Карпентер назвав мене найкращою ученицею, а він не підлабузник. І я, врешті-решт, не можу не здавати собі справу з його слів.