Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 108

Спочатку він підпушерював залишками власних препаратів. Десь із півроку перебивався тим, сим, сяк-так. Ходив нечесаний та немитий, з розпущеним хаєром, що слизькою гадюкою бився об похилі плечі. Там його кандидатура не влаштовувала. Така публіка не пускала у свої кола. Потім він віддирав у туалеті висохле гівно, нічим не гребував. З чогось і для чогось же існує це лайно. Ми родом з гівна. Філософія на рівні асфальту його приваблювала більше. Там був його прихисток. Працюй так працюй. І для чого тобі інше, комусь треба їсти помаранчі, а комусь, коли енний суб’єкт набрьохає у штани, вигрібай. Робота, завжди робота. Бідолага! Знаходяться ще й такі, що доплачуватимуть, недороблені капрофаги.

У нього теж, як у Кліма, виникла ідея – блискуча. Блискуча, мов велетенський красивий удав падає на колію метрополітену. Напевне, вся його ідея в цьому полягала. На цьому він видряпається. На яскравому удаві, що залягає на дно і днями чекає на здобич. Він витягне, якщо, звісно, дотягне ласти вчасно до могили. По-новому розгорілася війна між скінами та панками. Так, це був йому плюс. Він із задоволенням зішкрябував лайно і краєм ока спостерігав за війною. Скіни приготувалися, на противагу панкам, у яких, крім залізних ланцюгів та героїну, в голові нічого не було.

– Бля, Клім, а ти віриш у той світ? Там, кажуть, видають чистоганну геру, амброзією називається, – стоять скіни і панки один проти одного, і ніхто не вирішить, як почати.

Так, йому ізгойство пішло на користь, навіть прибираючи лайно, він відкрив щось таке, до чого не був причетним. Він помалу гнувся від дешевих наркотиків, але далі не переступав межі. Нічого не попишеш. Війна зі скінами і панками розгоралася все більше. Циганські барони зіштовхували твердолобих носіїв ідей. А також ходили чутки, що Мармеладовий батько замочив свою топ-модель, коли застав за оральним сексом зі своїм синочком. Ну, і замочив її.

Панки зі скінами спочатку досить міцно терлися з циганами, потім Мармелад загнув ціну оптових поставок, так вони і не розійшлися, не подерибанивши бариша. Барон перестав постачати якісний продукт. Взяв під «кришу» всі аптечні ятки та будки. Поставив своїх пушерів. Контактних, нахабних. Вони штовхали неякісний товар. Спочатку давали високої якості, потім заманювали все глибше й глибше, вже всучуючи погань, від якої і загиналися товариші Діми Кольта. Місцева мафія, кишенькова, стала на бік скінів. Панки взагалі відмовлялися комусь підкорятись. І мали вся і всіх до задниці.

Якось липневого дня, коли навіть мухи горять бажанням покінчити самогубством, до задрипаної параші підкотив «ролс-ройс». Спочатку вивалило двоє, з ухильними поглядами, як люди, що краще володіють ножами, ніж автоматичною зброєю. Потім заявився циганський барон, якого звали лагідно – Міша. І Діму Кольта били битами, а він крізь туман болю думав, що, чого доброго, повернеться слух або голос. Потім його завантажили у машину і зникли в невідомому напрямку. І срібляста Альма на його темному екрані зникла назавжди.