Читать «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори» онлайн - страница 8
Андрій Содомора
* * *
Світла й дзвінка сама назва — перстень, що береже від забуття давню назву пальця —
Перстень — це коло, кільце, де кожна точка — і кінець, і початок; це також — спіраль із декількох витків, що символізує нескінченний висхідний рух, розвиток. Перстені такої форми — з розкопок мікенської доби (II тисячоліття до P. X.), із «багатих золотом» Мікен; такі ж — із Товстої Могили (VII—III ст. до P. X.), що на теренах сьогоднішньої Дніпропетровщини. Перстень об'єднує, та водночас і роз'єднує людей, вирізняє одних з-поміж інших, відмежовує: вбогих від заможних, знатних — від незнатних, владних — від простих. З часом він утратив цю розрізнювальну функцію.
Перстень супроводжує людину, стає часткою і тіла, й душі: чогось бракує, коли губимо чи забуваємо надіти перстень. Ця річ — дорога у прямому й переносному значенні слова. На персневі, коли його носимо, — знак часу: «Так-от і перстень, коли його носиш на пальці постійно, / З року на рік непомітно втрачає щось, робиться тоншим» (Лукрецій). Не втрачає — коли вже його не носимо (найбільша кількість коштовних знахідок — із давніх поховань). Певно, й досі ще десь є у землі перстень, який прикладав до своїх елегій, щоб ні присвоїти їх собі, ні зіпсувати ніхто не міг, виходець із давнього аристократичного роду грецький поет Теогнід (VI ст. до Р. X.), як і той, що про нього згадує у своїх піснях десята Муза — Сапфо…
IV. Clavis Ключ
Clavis
Ключ