Читать «Матадор. Нотатки авантюриста» онлайн - страница 91

– А чому ти так погано ставишся до Насті? Що там між вами сталось у школі?

– Наші батьки, як ти розумієш, адвокати. І в той час, коли її перевели до нашої школи, її батько виграв справу в мого батька. Татусь, звісно, не отримав грошей, які мав отримати, і не купив мені такі бажані черевички.

Я мовчки розвернувся й пішов. А вона поїхала. Коли машина сховалася за рогом, до мене підбіг Шалапут. Я йому все розповів. Він сказав, що зіб’є бабки з того слинька за будь-яких розкладів. На найближчій зупинці ми попрощались, і Льоха поїхав до замовника. А я подався гуляти містом. Була розкрита ще одна справа, від якої я не отримав жодного задоволення. У ту мить я вирішив закінчити із цими розслідуваннями, які нічого, крім проблем і геморою, не дають.

37

За кілька днів мене набрав Шалапут і, як завше, запропонував зустрітися. Я знову погодився. Ми зустрілись у звичному для нас місці. Кав’ярня була напівпорожня. За одним столиком сиділи дві досить молоді жінки й пили білу, як сумління немовляти, горілку, заїдаючи її оселедцями й салатом зі свіжих огірків та помідорів. Ще за одним столиком сиділо двоє дівчат мого віку. Вони пили червоне вино. За якийсь час ми почали перезиратися. Ми тобто я, Шалапут і ті двоє.

– У мене є гарна і є погана новина, – сказав Шалапут.

– Давай спочатку дочекаємося пива.

– Добре, – незадоволено погодився він, поглядаючи на парочку дівчат, які раз у раз стріляли очима в наш бік.

Нарешті нам принесли пиво.

– Так от, – продовжив він.

– Ну.

– Є гарна й погана новина, – повторив Шалапут. – З якої почати?

– Та мені байдуже, – сухо відповів я.

– Тоді почну з хорошої. Клієнт віддав бабки. Борюсик за все заплатив.

– Угу, – сказав я.

– А от погана… є ж іще й погана новина.

– Ну.

– Розумієш, я прийшов до нього й кажу: «Чуваче, ми розкрили діло. Ось тобі докази». А потім кидаю на стіл фото, на яких ви цілуєтесь із Катериною. Він дивиться на них, дивиться… і починає плакати…

– Ти хочеш сказати, що погана новина в тому, що він заплакав? – перебив я його.

– Та ні. Він сказав мені, що Катерина скасувала весілля й пішла від нього. А потім утупився у фото й додав: «А хочеш заробити вдвічі більше?» Я спитав, що саме він має на думці. І він сказав, що хоче, щоб я й мої люди… «набили морду тому, хто зруйнував його шлюб». Тобі тобто…

– О-о-о-о, – протяг я. – У ньому таки є трохи від чоловіка… але зовсім трохи.

– Ну, я й погодивсь… – із ледь помітним страхом в очах мовив Шалапут.

– Ти що, бл…дь, зовсім охрінів! – крикнув я так, що дівчата перестали стріляти в нас поглядами, а жінки відсунули від себе чарки з горілкою.

– А що я мав робити, по-твоєму?

– Відмовитись!.. Сказати, що не маєш часу, що їдеш за кордон… що помираєш від СНІДу… Та що завгодно…

– Утко, це ж великі гроші! За один синець такі гроші…

– Який на хрін синець, Шалапут? Ти що, хочеш мене вдарити? Ну давай! Бий!

– Я не зможу тебе вдарити. Я дуже добре до тебе ставлюся. Та я знаю, хто зможе.

– І хто ж?

– Катюша.

Катюша то був хлопець під два метри зросту і з кулаками завбільшки з мою голову.

– Він що – не помер? – здивувавсь я.