Читать «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім» онлайн - страница 301

Володимир Малик

Кам’яні  гори — пороги, пробиті Дніпром через  кам’яну гряду. Великий Дон, малий Донець — у старовину річки  часто мали  інші назви, ніж тепер. Так, Сіверський Донець колись називався Великим Доном, а теперішня р. Уди називалася Малим Дінцем.

Боричів  узвіз — так  колись називався в Києві сучасний Андріївський узвіз.  Саме  по  ньому  князь Ігор  спускався з Гори  до церкви Пирогощі.

Синовець  — небіж.  Насправді Святослав був двоюрідним братом  Ігоря та  Всеволода, але  вдвічі  старшим за  них,  — тому  й називає їх синовцями.

Овлур  — молодий половець, а  швидше напівполовець, що допоміг Ігорю   втекти з  полону. Пізніше став  боярином Ігоря.

Володимир  та Кончаківна — був час,  коли  Ігор  з Кончаком, будучи  союзниками, домовилися в майбутньому одружити своїх дітей.  У полоні Володимир Ігоревич одружився зі своєю нареченою, і Кончак у 1188 році  відпустив їх у Путивль. При  хрещенні молоду  княгиню назвали Свободою, бо вона  принесла Володимирові свободу.

Пирогоща — чудотворну ікону   Матері Божої Пирогощі на кошти київського князя Мстислава було придбано в Константинополі, в церковці, що містилася в башті  на міському валу. Звідси й назва  — Пирогоща, тобто  Баштова.

Святослав Олегович  — небіж  Ігоря, князь Рильський, загинув у полоні, через  що  його  ім’я  відсутнє в  переліку князів, яких прославляє в кінці  поеми автор.

Зоря­світ — сонце.

Амінь  (гр.)  — істинно. А народ переінакшив — кінець, бо вживалося це слово  наприкінці молитви чи проповіді.

Примечания

1

Руською землею в ті часи  називалися землі  на  захід  від лінії  Одеса—Харків, а ще раніше — лише  Київська земля.

2

Половці кочували на схід від цієї  лінії.

3

Половцями наші  предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що  кочували в полі  (степу) між  Волгою  та Дунаєм. Пізніше мешканців степу  стали  називати степовиками, степняками.

4

Т а м г а  — тавро, клеймо, родовий знак.

5

К о ш м а  — повсть, товста  ковдра з повсті.

6

О г н и щ  а н и н   — управитель князівських маєтків.

7

Т р е б а   — жертвоприношення.

8

К  у р т — вовк, вовками також  називалися охоронці хана.

9

Г р и д н и ц я  — велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього  для  гриднів, тобто  молодих князівських дружинників, та прийому гостей.

10

Історичний факт.

11

Т и с я ц ь к и й   — начальник «тисячі», боярин, якому належала влада  в місті.

12

Т і у н — управитель в маєтку князя або  боярина.

13

П  о п р и щ  е  — давня міра  довжини. Також денний піший або кінний перехід.

14

С  м е р д — селянин.

15

Н  о г а т а — дрібна грошова одиниця в Київській Русі.

16

ґ о н т — тонкі  дощечки.

17

 В у й — дядько, брат  матері.

18

Б  л а в а т   — волошка, а також  шовкова тканина блакитного кольору.

19

К  о щ  і й — раб,  смерд, кочовик; походить від половецького «коччі», «кощі»  — кочовик.

20

К  о р з н о — верхній одяг,  схожий на плащ.