Читать «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім» онлайн - страница 299

Троян — не до кінця прояснене ім’я. У «Слові» воно  згадується чотири рази (стежка Троянова, земля  Троянова, віки Троянові, на  сьомому віці  Трояновім). Учені  вважають, що  йдеться про римського імператора Траяна (I-II ст.  н.  е.),  завойовника Дакії (суч.  Румунії). Чомусь ніхто  не згадав, що українці Трояном колись  називали батька трьох  синів-близнюків. Може, так  прозивався  у свій  час відомий, а згодом  забутий сіверський князь? Бо як пояснити «на сьомому  віці Трояна»? Полоцький князь Всеслав жив  не на сьомому, а на десятому віці  Трояна.

Тул  — торба  для  стріл,  сагайдак.

Велес — слов’янський бог пастухів  та поетів-співців.

Див — половецький розвідник-дозорець, що сидів на вершині дерева. Походить від слова  «дивитися».

Тмуторокань — давньогрецьке місто  на Таманському півострові.  Ним колись володів Ігорів  дід Олег.  Бовван  — грецька статуя,  що  збереглася в цьому  місті  від прадавніх часів.

Знамення  —  сонячне  затемнення,  що   сталося  1   травня 1185 року,  коли  Ігор  з військом підійшов до  р.  Малий Донець в районі теп.  Харкова.

О Руська земле,  уже за горою єси! — Цю  гору (шелом’я) знайшов  відомий дослідник «Слова»  проф. М.Ф. Гетьманець. Вона знаходиться на  правому березі   С.  Дінця в  м.  Ізюмі. Висота її 260 м,  довжина — 3 км.

Стрибог  — слов’янський бог вітрів.

Глаголять  — говорять.

Харалуг,  харалужні  мечі   —  міцна  сталь,  яку   привозили з Франкської держави, де правила династія Каролінгів.

Шоломи  оварські  — шоломи мадярські. Територію сучасної Угорщини поперемінно займали різні  народи: слов’яни, гунни, авари  або  овари  (літописні обри). Угорців, що  прийшли сюди  з Південного Уралу і закріпилися тут, сусіди часто по старій пам’яті називали то  хиновами (гуннами), то  оварами. Так  називає їх і автор-галичанин.

Канина — невелика річка в  Сіверській землі, де  лютувала міжусобна битва.

Олег  Гориславич  — Ігорів  дід,  найбільший заводіяка міжусобиць.

Паполома (гр.)  — саван, поховальний траурний одяг.

Іноходець — дресирований кінь, що  одночасно переставляє обидві  праві  та  обидві  ліві  ноги. Інохідцями перевозили поранених.

Каяла — невеличка скеляста річка  (кая  — скеля, каяла — скеляста) західніше від м. Слов’янська. Тепер — р. Макатиха. Впадала у велике солоне озеро  («море»), що нині  майже висохло. Тут відбулася люта  битва  десятитисячного війська сіверських князів проти всього  половецького степу (30—40 тисяч  вершників). Урятувалося лише 15  сіверян, решта — або  полягли в  бою, або, поранені, потрапили в полон.

Діва Обида — цей  неясний образ  Діви,  що ступила на землю Троянову, свідчить про  те,  що  Троян — не римський імператор Траян, який не  мав   ніяких  стосунків з  Сіверською землею, а хтось  інший.

Карна,  Жля  та полум’яний  ріг — перші два слова  розшифровувались, як  кара  та  желя  (печаль). Однак, на  мій  погляд, це суперечить логіці:  як може  кара  та печаль нести людям смерть у полум’яному розі?  Карна — явний тюркізм. У словниках: обкарнати  — обрізати, карнавух — безвухий, карна — мішок, гузир невода. То  чи  не  була  це  назва   бойового строю  половців? Як, наприклад, тевтонська «свиня», козацька «лава»,  фашистський танковий «клин» і т. д. Ідучи «карною», половці охоплювали наші села,  мов  неводом, і підпалювали їх «вогненним рогом», тобто світильником з бичачого рога,  наповненого лоєм, а полонених в’язали  «желями». По-староказахськи «жель» — волосяний аркан, що  висів   у кожного вершника на  правій луці  сідла.  Половці, родичі казахів, можливо, вимовляли це слово, як жля.  Отож  треба визнати — це ще одна  блискуча метафора автора безсмертного «Слова о полку  Ігоревім».