Читать «Таємниця Пурпурової планети» онлайн - страница 43

Про контрольну я згадала не випадково. Я саме сиділа за письмовим столом і намагалася розв’язати неймовірно важку задачу. У вікно світило чудове весняне сонце, а на серці у мене було холодно й неспокійно. І нічого доброго від завтрашньої контрольної я не чекала.

Мій погляд упав на хлюсика, який спокійнісінько дрімав у розмальованому квіточками керамічному вазоні, що стояв на підвіконні. Хлюсики взагалі страшенні сплюхи. Прокидаються вони лише надвечір. А мій хлюсик найбільше любив бавитися з котом Гарбузиком пізно вночі. За той час, що він живе у мене, хлюсик добряче підріс і тепер нагадує не середнього розміру картоплину, а невеличку диньку. Ось чому сусідка знизу, зустрічаючи мене вранці, ущипливо каже:

— Олю, що це за футбольні матчі ти влаштовуєш у себе в кімнаті по ночах? Людям спати не даєш!

Я починаю пояснювати сусідці, що це мій кіт Гарбузик ганяється за мишами, та сусідка у мишеи не вірить і так само — єхидно каже:

— Нічого собі мишок ви розвели. Гупають, як слони!

Так от, того разу я засиділася допізна. Веселе весняне сонечко давно вже сховалося за обрій, і мій хлюсик висунув з вазона свого цікавого носика. Раптом банькаті очі прибульця з планети Смугастих Равликів засвітилися якимось особливим фіалковим світлом, і мій хлюсик схвильовано заговорив:

— Олю, щойно зі мною зв’язалися летючі жабки з планети Білої Лілеї. У них неприємності.

— А як ти про це дізнався? — здивовано запитала я у хлюсика.

— Всі мешканці Фруктової галактики можуть передавати думки на будь-яку відстань. Хіба ти цього ще не знала?

— Ага, то ось чому ти так легко згодився полетіти зі мною на

— Немає нічого простішого. Всі мешканці Фруктової галактики можуть передавати думки на будь-яку відстань. Хіба ти цього ще не знала?

— Ага, то ось чому ти так легко згодився полетіти зі мною на Землю! Ти щохвилини можеш побазікати зі своїми родичами та друзями!

— Звичайно! Але розмовляю я з ними тільки коли сплю. Тепер ти розумієш, чому я весь час куняю?

— А про що ти довідався? Що там з твоїми летючими жабками?

Мені було страшенно цікаво, і я вмить забула і про школу, і про контрольну. Адже ось вона, чергова космічна пригода, кличе мене в дорогу!

Розділ другий

де Гарбузик запасається валеріаною, а я про всяк випадок зупиняю час

Якщо колись вам доведеться вирушати в космічну подорож, запам’ятайте: найкраще це робити десь після опівночі. В цей час бабусі-пенсіонер- ки, які, здається, весь день сидять на лавочках і стежать, хто куди йде і що робить, все-таки лягають спати. Отож спокійно можна вийти на власний балкон з рюкзаком за плечима.

Цього разу в моєму рюкзаку лежали необхідні в космічних мандрах речі: пара теплих шкарпеток, татів винахід УПС (Універсальний Перетворювач Слів) і чарівна жуйка, яку при бажанні можна роздути до розміру повітряної кулі, а можна зробити з неї довжелезну гумову мотузку, а можна… одне слово, з неї можна зробити безліч корисних речей.