Читать «Таємниця Пурпурової планети» онлайн - страница 41

— Гей ти, лускате чудисько! Ти що, забув, що ми з Олею вчора перемогли на Фестивалі Смугастих Равликів? За правилами Фестивалю ти маєш виконати будь-яке наше бажання! Так от, ми хочемо, щоб твій улюблений синочок полетів з нами. Ненадовго! А ти поки приготуєш для нього якісь сюрпризи. Ти ж любиш робити несподіванки?

Забудькуватий Дракон і собі почав усміхатися й відповів:

— Гаразд! Я зроблю йому чудове брязкальце з морських дзвіночків. Малий Вогнехвостик так любить ними бавитися!

— Ну от і добре, — відказав Люм.

Він схопив нас із Дзиґою під руки й, умостивши в себе на спині сонного Гарбузика, помчав підводним тунелем, немов швидкісна торпеда.

На березі Гарбузик солодко позіхнув, відкривши свого рожевого зубатого рота, а тоді пронявкав:

— Як ви мене, мняв, знайшли? Я вже думав, що довіку спатиму в цій зручненькій колисочці. Мняв, мушу зізнатися, мене, мняв, ще ніколи так не заколисували й не обвівали віялом з барвистих пір’їнок. І це, мняв, приємно!

— От бачиш, — озвався Люм, — ти пробув із Забудькуватим Драконом лише кілька годин, а він уже встиг тебе розпестити. А що вже казати про його синочка Вогнехвоста! Той здоровило тепер поводиться, як примхливий малюк, і вважає, що йому належить уся Фруктова галактика!

— А хто підказав нам дорогу до таємної схованки Забудькуватого Дракона? — запитала я.

— Дороговкази-стрілочки й мапу залишили смугасті равлики. Вони зовсім непогані, хоча найбільше люблять ігри й розваги і часом навіть можуть покепкувати зі своїх гостей. Для цього і влаштовують Міжгалактичні Фестивалі Смугастих Равликів.

— Зате ніде в цілій Фруктовій галактиці не буває так цікаво, як на їхньому святі! — вигукнула я.

— Я радий, що тобі сподобалося, — усміхнувся Люм. — Та, на жаль, Фестиваль уже скінчився. Равлики залягли у зимову сплячку. Поховалися до своїх хатинок-мушель і спатимуть там аж до наступного Фестивалю. А вам з Гарбузиком уже час вирушати додому. Поки батьки не помітили, що ти зникла. До речі, здається, у тебе грип?

— Так, — відповіла я, хоча, чесно кажучи, на планеті Смугастих Равликів я жодного разу навіть не чхнула.

— Ну, що ж. Ми з Дзиґою хочемо подарувати тобі одну річ… Вірніше, це не річ, а фрукт… Вірніше, не фрукт, а істота.."— Видно було, що Люм не може добрати слів.

Тут вперед виступила Дзиґа і поважно промовила:

— Шановна Олю! Переможнице Міжгалактичного Фестивалю Смугастих Равликів! Вручаємо тобі цей чудодійний засіб від грипу, який росте лише на планеті Смугастих Равликів. Про цей дивовижний плід з давніх давен знають усі мешканці Фруктової галактики, але з тобою він вперше потрапить на Землю. Це — хлюсик. Він сам зголосився вирушити з тобою, бо щиро вдячний тобі за те, що ти його не з’їла. Хоча й могла!

Люм простягнув руку і поклав мені на долоню ніжно-бузкову картоплину, яка хитро глянула на мене своїми банькатими очима, а тоді по-змовницькому підморгнула.

— А що ж буде із Забудькуватим Драконом? — захвилювався жалісливий Гарбузик.

— Ми з Дзиґою вирушимо на пошуки його синочка Вогнехвоста, а коли знайдемо, добряче накрутимо йому хвоста, — відказав Люм. — Годі цьому розбишакуватому дракону-підлітку лякати мирних космічних мандрівників. Та й космопацюки з планети Морок щось останнім часом розперезалися. Час уже їх провчити.