Читать «Загадкові світи старої обсерваторії» онлайн - страница 22
Олесь Ільченко
— Дорогий Мео! — благала хлопчика Оленка. — Згадай точно: на скільки обертів той Афа повернув вашу Ручку Переміщення.
— Він не казав, що це ручка… — замислився Мео.
— Не має значення, як вона називається, — хвилювався Влад. — Головне: скільки обертів! Тільки знаючи їхню кількість, ми зможемо повернути тебе додому з нашої обсерваторії.
— Афа саме тоді вголос повторював лічилку: «Раз, два, три, чотири, п’ять…» — напружено міркував Мео. — Як же там далі було: «П’ять, шість, ще три чверті, — добрий гість!» Саме так він і сказав.
— Хто це, «добрий гість»? — здивувалася Оленка.
— Несуттєво! — вигукнув Влад. — Головне — шість і три чверті обертів!
— Так, — підтвердив Мео.
— Про що це ви? — втрутився Марко.
— Ми маємо відвезти Мео додому, — пояснила Оленка. — Він згадав кількість обертів Ручки Переміщення.
— Ні, досить небезпечних мандрівок! — заявила Леся. — Навіть те, що нам устиг розповісти професор…
— І ти, Лесю, хочеш, щоб Мео залишився тут, сам, на чужій для нього Землі, без батьків? — спохмурнів Влад.
— Ну, в такому разі, ми повинні «летіти» до рідного світу Мео, чи як назвати таке переміщення, всі разом, — твердо сказав Марко. — Самих ми вас не відпустимо.
— Ми не можемо всі супроводжувати Мео з трьох причин, — розсудливо зауважила Оленка. — По-перше, ви маєте допомогти Філові; по-друге, ми всі просто не помістимося в Крісло Переміщення; а по-третє, у нас із Владом є вже великий досвід!
— Але я почуваюся набагато краще! — прошепотів професор.
— Мушу визнати, — зітхнув Марко, — що моя невгамовна молодша сестричка цього разу має рацію. Я піду зустрічати «швидку допомогу» до найближчої вулиці — на цю зарослу гору авто не виїде, та й дороги лікарі не знають. Леся буде поруч із Філом. Ну, а ви… Повертайтеся швидше. І присягаюся, це буде ваша остання мандрівка без дозволу батьків. І мого!
Марко висловив усе дуже поважно. А Леся лише безпорадно розвела руками: що було діяти? Мео не міг залишатися тут, на Землі…
— Вибачте, Олено і Владе, — зітхнув професор. — 3 мене, мабуть, кепський науковець… Але до нас уже їдуть найкращі науковці світу. Вони вирішать, як бути з нашою та іншими місцями переміщення, чи то пак — обсерваторіями на Землі, як їх поліпшити, як убезпечити мандрівки до інших світів…
— Ви найкращий професор у світі! — вигукнула Оленка. — Але нам час!
— Так, я дуже хочу повернутися! — скривився Мео.
— От бачите! — прибадьорився Влад. — До діла. Сідаймо, Мео й Оленко, до Крісла!
— Бережіть себе! — кинув на них тривожний погляд Філ.
— Не баріться в тих світах! — благально попросила Аеся.
— Щасти вам! — махнув рукою Марко. — Повертайтеся якнайшвидше!
Але, здається, троє малих мандрівників уже не дослухали останніх слів. Влад повертав Ручку Переміщення, і рожевий туман огортав їх…
Споруда, посеред якої опинилися шукачі пригод, дуже нагадувала їхню земну обсерваторію. Щоправда, вона була зовсім не старою і дуже охайною. Видно, нею часто користувалися, заходили до неї, прибирали…