Читать «Загадкові світи старої обсерваторії» онлайн - страница 22

— Дорогий Мео! — благала хлопчика Оленка. — Згадай точно: на скільки обертів той Афа повернув вашу Ручку Переміщення.

— Він не казав, що це ручка… — замислився Мео.

— Не має значення, як вона називається, — хвилювався Влад. — Головне: скільки обертів! Тільки знаючи їхню кількість, ми зможемо повернути тебе додому з нашої обсерваторії.

— Афа саме тоді вголос повторював лічилку: «Раз, два, три, чотири, п’ять…» — напружено міркував Мео. — Як же там далі було: «П’ять, шість, ще три чверті, — добрий гість!» Саме так він і сказав.

— Хто це, «добрий гість»? — здивувалася Оленка.

— Несуттєво! — вигукнув Влад. — Головне — шість і три чверті обертів!

— Так, — підтвердив Мео.

— Про що це ви? — втрутився Марко.

— Ми маємо відвезти Мео додому, — пояснила Оленка. — Він згадав кількість обертів Ручки Переміщення.

— Ні, досить небезпечних мандрівок! — заявила Леся. — Навіть те, що нам устиг розповісти професор…

— І ти, Лесю, хочеш, щоб Мео залишився тут, сам, на чужій для нього Землі, без батьків? — спохмурнів Влад.

— Ну, в такому разі, ми повинні «летіти» до рідного світу Мео, чи як назвати таке переміщення, всі разом, — твердо сказав Марко. — Самих ми вас не відпустимо.

— Ми не можемо всі супроводжувати Мео з трьох причин, — розсудливо зауважила Оленка. — По-перше, ви маєте допомогти Філові; по-друге, ми всі просто не помістимося в Крісло Переміщення; а по-третє, у нас із Владом є вже великий досвід!

— Але я почуваюся набагато краще! — прошепотів професор.

— Мушу визнати, — зітхнув Марко, — що моя невгамовна молодша сестричка цього разу має рацію. Я піду зустрічати «швидку допомогу» до найближчої вулиці — на цю зарослу гору авто не виїде, та й дороги лікарі не знають. Леся буде поруч із Філом. Ну, а ви… Повертайтеся швидше. І присягаюся, це буде ваша остання мандрівка без дозволу батьків. І мого!

Марко висловив усе дуже поважно. А Леся лише безпорадно розвела руками: що було діяти? Мео не міг залишатися тут, на Землі…

— Вибачте, Олено і Владе, — зітхнув професор. — 3 мене, мабуть, кепський науковець… Але до нас уже їдуть найкращі науковці світу. Вони вирішать, як бути з нашою та іншими місцями переміщення, чи то пак — обсерваторіями на Землі, як їх поліпшити, як убезпечити мандрівки до інших світів…

— Ви найкращий професор у світі! — вигукнула Оленка. — Але нам час!

— Так, я дуже хочу повернутися! — скривився Мео.

— От бачите! — прибадьорився Влад. — До діла. Сідаймо, Мео й Оленко, до Крісла!

— Бережіть себе! — кинув на них тривожний погляд Філ.

— Не баріться в тих світах! — благально попросила Аеся.

— Щасти вам! — махнув рукою Марко. — Повертайтеся якнайшвидше!

Але, здається, троє малих мандрівників уже не дослухали останніх слів. Влад повертав Ручку Переміщення, і рожевий туман огортав їх…

Споруда, посеред якої опинилися шукачі пригод, дуже нагадувала їхню земну обсерваторію. Щоправда, вона була зовсім не старою і дуже охайною. Видно, нею часто користувалися, заходили до неї, прибирали…