Читать «Злочинці з паралельного світу» онлайн - страница 21
Галина Малик
Тут Рата припинив витягати бляшанки і з усієї сили ляснув Хомку лапою під зад.
— Ох ти смердючий пацюк! — зло засичав він. — Хто це тут у кого збирається красти? Ми самі у себе? Чи, може, ти ще кого знаєш, хто не проти оце вкрасти?
Хомка з переляку зарився в картонні коробки й затих.
— Тільки тр-р-расти вміють кр-р-расти! — озвався з труби Фері.
— Та виходить — не тільки трасти, — сказав похмуро Хроня.
— А хто ще? — здивувався Рата.
— А оце все, — Хроня кивнув на сумки, — хіба не крадене?
— Ні, це не крадене, — зло заперечив Рата, — це екс-про-прі-йо-ва-не майно у класового ворога!
— Ну й слів ти нахватався у своїй «Котячій Брисі»! — аж закрутив головою Рекс. — Ти хоч сам розумієш, що ти оце пролепендів?
— Я розумію, — так само злісно просичав Рата. — А ось дехто, — він глянув на Хроню, — не розуміє, що він каже, коли говорить.
— А що тут розуміти? — знизав плечима Хроня. — Залізли, як злодії, у будинок і забрали у нещасної бабки всю їжу.
— Як злодії?! У нещасної?! — перекривив Хроню кіт. — По- перше, йоксель-моксель, це й мій дім, з якого мене ця стара піпетка вигнала! А по-друге, оця вся жратва — це те, що я не з’їв за той час, поки тиняюся безпритульний! Зрозуміло? Це все — моє, мені належить. А я вас цим усим пригощаю! А по-третє, ця нещасна бабка, як ти, чувак, кажеш, завтра свій холодильник напакує по саму зав’язку знову. Так що ти за неї не переживай! Ти за себе переживай. Врешті-решт ми ж домовилися мстити, мстити і ще раз мстити!
— Якщо це так називається оце мстити, то я не хочу, — похмуро сказав Хроня. — Це звичайний грабунок, і я більше на таке не піду.
— Я теж, — підтримав його Рекс. — На душі неначе насрано.
— Вибачте, пане Рато, але я теж… — підняла гарненьку голівку Дол.
— Ну й пішли ви всі знаєте куди? — сказав Рата. — А я це все не збираюся отій «нещасній» повертати. Не хочете їсти — не треба. Мені на довше вистачить. А ти, пацюк, теж відмовляєшся, чи як? — гукнув він до Хомки. Але ображений Хомка не озивався.
Зате озвався Фері. Він нахилив чубату голову набік і закричав:
— Мені зер-р-рна! Зер-р-рна! Або гор-р-рішків від Фер-р-ре-р-р-ро!
— Є тобі зерно, пучок пір’я! — зрадів Рата і витяг з сумки декілька сухих качанів кукурудзи, які встиг прихопити у комірці, де Аріадна Трохимівна тримала корм для курей.
— Годиться? — гордо спитав він папугу. — Я про тебе не забув! Ти мені допоміг — я тобі!
— Натур-р-рпр-р-родукт — ваше здор-р-ров’я та довголіття! — сказав Фері й заходився біля качанів.
Розділ 18. Новий план дій
Наступного ранку Рата прокинувся злий і невдоволений.
Перш за все він глянув на купу їжі. До неї ніхто не торкався.
Всі решта вже не спали. Доллі вилизувала свою пухлину. Вона важко дихала — їй було дуже погано. Фері, сидячи на трубі, чистив пір’я. Хроня порався коло своїх черевиків, намагаючись надати їм хоч трохи пристойного вигляду.