Читать «Злочинці з паралельного світу» онлайн - страница 20

— Ой-йой! — вигукнув Хроня, падаючи. — Що в біса ти сюди накидав?

— Тихо, не горлай! — засичав з вікна Рата. — Зараз я ще щось знайду!

Кіт понишпорив у комірці, де знайшов ще одну, таку ж величеньку сумку. В неї помандрувало те, що було в морозильнику. Не гаючись, Рата теж спустив її за вікно.

Дуже задоволений собою, Рата оглянув усі кухонні шафи, перевіряючи, чи не пропустив ще чогось їстівного.

А Хроня намагався підняти сумку, та не зміг навіть відірвати її від землі. Тоді він видряпався на підмурівок і зазирнув до кухні.

— Гей, ти! — гукнув він Раті. — Що ти ще там шукаєш?! Ми й цього ось, що ти наскладав, не доволочимо. Хана вже, пішли, а то вона зараз повернеться!

Рата виліз через вікно і сів перед сумками. «Гм! — почухав він лапою потилицю. — Дійсно, як його все це понести? А, придумав!» Кіт знову стрибнув на підвіконня і зняв з гачка над газовою плитою довгий вишиваний кухонний рушник.

— Гей, чувак! — гукнув він сердитого Хроню. — Давай сюди! Бери ось рушника і зв’яжи сумки.

— Навіщо? — не второпав Хроня.

— А ми зараз будемо з Рекса ішака робити! Ги-ги-ги! — зареготав Рата.

Рекс, що лежав у кущах, очікуючи, чим це все закінчиться, підняв голову.

— Ану, начальник, іди сюди! — гукнув його Рата. — Стань отут. А ти, — звернувся він до Хроні, — піднімай оту сумку й перекидай через нього.

Доллі зубами допомогла Хроні, і вони перевісили сумки через спину Рексові, наче віслюку. Рекс тільки закректав під вагою.

— Ги-ги-ги! — знову зареготав Рата. — Ну чим тобі не верблюд! Ну а тепер гайда!

Рата вже зробив крок від вікна, але раптом ляснув лапою по чолу, щось згадавши, і знову плигнув на підвіконня. Повернувся він за мить, тримаючи в зубах відкривачку для консервів з дерев’яною ручкою.

— Ледь не забув, йоксель-моксель, — сказав він, — бо бляшанки чим, зубами будемо відкривати? — і діловито запхнув відкривачку в сумку.

— Ну а тепер — гайда городами, так безпечніше.

Попереду Рата, за ним нав’ючений Рекс, за Рексом Доллі — вони подалися городами. Ледве за ними перестали шелестіти сухі бур’яни, як хвіртка до будинку Аріадни Трохимівни розчинилася і пропустила у двір спочатку двох міліціонерів, а за ними й саму господиню, яку під лікоть турботливо підтримував Антін Романович.

Розділ 17. Сварка

У той час коли, напівпритомна Аріадна Трохимівна перелічувала міліціонеру все, що в неї вкрали, додавши до списку магнітофон «Айву», фотоапарат «Кодак» та переносний кольоровий телевізор «Соні», друзі вже благополучно добралися до свого будинку.

Скинувши важкі сумки на підлогу, Рекс мовчки влігся на своє місце. Біля нього простяглася Доллі. Хроня з кутка похмуро спостерігав за Ратою, який метушився навколо сумок, витягаючи та розкладаючи принесене.

Хомка плутався у нього під ногами, примовляючи:

— Ой, скільки їжі, товариші! Ой, скільки! Тепер нам надовго вистачить! Треба список написати, щоб нічого не пропало, щоб усім порівну, щоб не все відразу… А то як єсть, так і сраці честь, як то кажуть… Треба, щоб надовше вистачило! Я, як головний завідувач складу, за все відповідаю! Щоб не вкрали…