Читать «Злочинці з паралельного світу» онлайн - страница 19
Галина Малик
Вона несамовито заверещала, скинула з себе ковдру, вискочила з ліжка, і, як була у білій фланелевій сорочці, побігла до дверей. Вибігла надвір і щодуху дременула бруківкою до будинку Антона Романовича, який жив на сусідній вулиці.
Аріадна Трохимівна вже не чула, як привид, якому страшенно сподобалася ця забава, горлав щосили у порожній спальні:
— Біла вор-р-рона! Біла вор-р-рона! Дивіться пер-р-редачу «Біла вор-р-рона»!
Розділ 16. Переділ власності
Як тільки вдалині затих жіночий вереск, з-під ліжка Аріадни Трохимівни виліз Рата. У лапах він тримав літрову скляну банку, в яку говорив, щоб голос його скидався на голос з іншого світу. Ввімкнув у кімнаті світло. На тумбочці сидів Фері, який мить до того кружляв над господинею, вдаючи з себе духа.
— Ги-ги-ги! — зареготав Рата. — Здорово це у нас вийшло! Гайда тепер на кухню — подивимось, що там є в холодильнику.
Він побіг у кухню, відчинив вікно, скочив на підвіконня і гукнув у темряву:
— Гей ви там, вилазьте! Валіть усі сюди!
З темряви виступив Хроня. Він зазирнув у вікно, але не поспішав заходити досередини.
— Ну, чого ти? — спитав Рата.
— Знаєш, що мені буде, якщо мене хтось спіймає у чужому будинку? Скажуть, що я хотів щось украсти, і посадять у в’язницю. Ні, я краще вас тут почекаю.
— І ми теж, — сказала Доллі, виходячи разом з Рексом з кущів.
— Ну гаразд, тоді чекайте там. — Рата підійшов до холодильника і відчинив його.
А відчинивши, витріщив від здивування очі і тільки й вимовив:
— Ого!!!
Холодильник був вщент заповнений ковбасами у різнобарвних обгортках з написами, бляшанками з чорною та червоною ікрою, паштетами та чимось таким, про що кіт навіть уяви не мав. Морозильник був забитий м’ясом та рибою, пакетами з імпортними курячими стегенцями, фаршем та печінкою.
— Ого… — ще раз простогнав Рата і облизнувся.
Такого достатку в господині не було, коли Рата ще жив у неї. Кіт не знав, що Аріадна Трохимівна, бухгалтер за освітою, вийшовши на пенсію, почала працювати головним бухгалтером у спільному американсько-українському підприємстві, а крім того — ще в чотирьох малих підприємствах, на роботу в які навіть не приходила. Всю цифрову писанину їй приносили прямо додому. Це було зручно й вигідно для неї, тому жила вона, як сир у маслі. Бо, ніде правди діти, бухгалтерську справу знала як свої п’ять пальців.
Рата почав перебирати бляшанки. На одній він побачив намальовану котячу морду.
— Японський бог! — вигукнув перелякано. — Вже консерви з котів почали робити!
Він узяв баночку й виглянув у вікно. Під вікном стояв Хроня.
— Ану глянь, що це за консерва, — тицьнув йому кіт.
— «Віс-кас» — по складах прочитав Хроня. — Що воно таке? — здивовано глянув він на Доллі.
— Ваша кіска купила би «Віскас»! — негайно озвався папуга Фері.
— Це спеціальний корм для котів, — пояснила Доллі.
— Для котів? — здивувався Хроня. — Ну дають! Тут людям нічого жерти, а вони для котів…
— Для котів? — зрадів Рата. — А я вже було подумав… Значить, годиться!
Він озирнувся по кухні й побачив на гачечку велику полотняну сумку. Зняв її й почав напаковувати всім, що було в холодильнику. Сумка швидко наповнилася, а залишалося ще більше половини запасів. Ледве дотягнувши сумку до вікна, Рата подав її Хроні. Хроня взявся за низ, але важезна сумка повалила його на землю.