Читать «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» онлайн - страница 68
Олександр Гаврош
Під листом стояв підпис: “Славний розбійник Пинтя”.
І для певності ще був прикладений відбиток пальця, вимащеного в сажі.
— Що ви на се скажете, бароне? — хрипко запитав комендант.
— Що сей лайтак нарешті на нашому гачку! — задоволено рявкнув фон Ґутентаґ. — І тепер фін уже не фтече з моїх рук! Операцію очолюфатиму осописто я!!!
— А гармата?
— Зфітки у сих голотранціф гармати? Хіпа у нашому гарнізоні зникли гармати?
— Ні, все на місці!
— Потвійте… Ні, потройте їхню фарту!
Але до п’ятниці готувалися не тільки вояки, а й розбійники. Вони знайшли най- міцнішого дуба. Спиляли його. Середину його вздовж продовбали. Циган Мішко згадав своє колишнє ремесло і обкував дуба залізними обручами. Гармата була готова. Хоча хто чув на світі про дерев’яну гармату?
Між тим п’ятниця невблаганно наближалася. Після того як гармата була зроблена, постало питання про ядра, яких в опришків, ясна річ, не було.
— Будемо стріляти картеччю! — вирішив Пинтя. Хлопці позносили з довколишніх кузень старі ланцюги, криві цвяхи, іржаві підкови.
— На три постріли вистачить! — сміялися розбійники.
Усі чекали п’ятниці. Здається, добре підготувалися і вояки, і розбійники. Питання полягало в тому, хто виявиться мудрішим — Пинтя чи барон фон Ґутентаґ?
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
ЯК ПИНТЯ СТАВ ТРИЧІ СЛАВНИМ
У п’ятницю зранку до темниці, де сиділи три сестриці-босоркані, зайшов настоятель замкової каплиці, отець Густі.
— Що принесли, отче? — позіхнула Зубаня.
— Прийшов вам дати розгрішення та останнє причастя, — мовив пузатий, як бочечка, отець превелебний, котрий ледве втиснувся у вузькі двері камери.
— Ліпше би ви нам принесли грінку хліба та чарку, — показала свій єдиний, як копито, зуб нанашка. Від побаченого піп тричі перехрестився.
— Що він нам приніс? — приклала руку до вуха Глуханя.
— Хіба не бачиш? — показала перстом Сліпаня. — Себе!
— Покайтеся, діти мої! — попросив єлейним голоском отець Густі.
— Хіба що в тому, що не задавила сього батяра, лайдака, задрипанця і хама своїми руками, ще коли його годувала! — прошипіла Зубаня, витягнувши сухі, але цупкі, як корчі, руки.
Піп як ошпарений відскочив до стіни.
— Файно вона його назвала! — захихотіла Глуханя. — Так і треба товстому!
— Отче, а йдіть-но сюди! Най вас роздивлюся! — попросила Сліпаня, манячи священика кривим перстом.
— Гаразд! Я прощаю вам усі гріхи! Амінь! — швидко промовив отець Густі і, перехрестивши камеру, голосно загупав у двері, аби його випустили. Увесь мокрий, він упав на руки вартовим зі словами: “Се справжні чортиці! Для них навіть пекло буде замалою карою!”
Опівдні в Хусті на торговиці зібралася сила народу. Посеред площі стояли три шибениці. В останній момент комендант з бароном вирішили виявити милосердя, замінивши спалення на повішання. Трьох бабць везли у залізній клітці, яка була призначена для Пинті. По обидва боки від них їхали гусари з оголеними шаблями. їх було так багато, що нанашку з сестрицями майже не було видно.
