Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 192

Анна годинами бавилася з нею, тішилася з того, як мала голосно сміється, як кумедно намагається повторювати склади, бере до рук яскраві цяцьки і намагається бавитись самостійно. Поряд із донькою знов почувалася майже щасливою.

Адам приходив як завжди, і в його поведінці Анну теж нічого не насторожувало. Не відчувала ні охолодження до себе, ані браку уваги чи доброго ставлення до дитини. Був майже завжди в доброму гуморі, приносив їм із малою подарунки, робив приємні несподіванки і жодним словом не прохопився про якісь проблеми у власній родині. Анна намагалася переконати себе в тому, що це ніяк не відображається на його дружині, проте не завжди вірила сама собі й дедалі частіше мучилася докорами сумління. Дійшло до того, що не лише цілком змирилася з очевидними доказами повернення Адама до Анелі, але почала замислюватися над тим, що зовсім не була би проти, якби він налагодив справді добрі стосунки з дружиною. Та найдивніше — була певна, що це не зашкодить її з ним стосункам. Можливо, це навіть дозволить віднайти якусь золоту середину в ситуації, яка з кожним тижнем ставала дедалі химернішою. Хіба ж їм усім погано? Кожен отримав бажане.

Заглиблена у свої клопоти та проблеми, Анна майже не цікавилася тим, що діялося у світі, проте цілком ізолюватися від подій усе-таки не вдалося. Щось долітало і до її вух.

Другого червня у Празі відбувся перший Слов’янський конгрес, і знов почалися розмови про поділ Галичини, про рівноправність мов у школах, про виклади обома мовами в ліцеях та університетах, про зрівняння у правах польської і русинської мов, про окремі для двох народів гвардії. Слухала всі ці розмови краєм вуха, не надто вникаючи в суть. Запам’ятала лише, що Конгрес не завершив своєї роботи, і одинадцятого червня все це закінчилося кривавим боєм між урядовими військами і чеською гвардією, і що врешті Конгрес розігнали бомбардуванням Праги. Потім відбулися вибори, а десятого липня у Відні зібрався парламент. Щось про ці події Анна почула від Адама, щось від Андрія, а дещо важко було не зауважити, навіть не особливо приглядаючись та прислухаючись, бо це було у всіх на устах.

У вересні в Угорщині владу захопили повстанці на чолі з Кошутом. Цісар Фердинанд намагався побороти їх військовою силою. Це викликало обурення у Відні. Там відбулося повстання, і революціонери захопили місто. Усі ці події дуже жваво обговорювались у Львові, але Анна сприймала їх як тло, як декорацію до свого особистого життя. Вони відбивалися від свідомості, немов сонячний промінь від дзеркальної поверхні, а потім взагалі випали з кола її зацікавлень, заступлені несподіваними подіями.

Того вечора Адам прийшов навіть раніше, аніж звичайно, проте Еля, ніби навмисно, довго їла, потім так само довго не засинала, а коли врешті заснула, містом запанували нічні сутінки. Спокій та тишу порушували лише далекий відгомін звуків із бічних вуличок, сміх та надто голосні розмови запізнілих перехожих, а ще цокіт кінських копит бруківкою і, в унісон йому, рипіння коліс фіакрів.