Читать «Код Да Вінчі» онлайн - страница 235

Ленґдон набрав у груди повітря, готовий заперечити.

— Пріорат Сіону, — вів далі Тібінґ, — мав священний обов’язок розповісти світові правду. Оприлюднити документи Санґріл, коли настане кінець днів. Століттями такі люди, як да Вінчі, Боттічеллі і Ньютон, ризикували всім, щоб захистити ці документи і виконати священну місію. І тепер, коли момент істини настав, Жак Соньєр раптом передумав. Людина, якій було довірено найвищу місію в історії християнства, знехтувала своїм обов’язком. Він вирішив, що час іще не настав. — Тібінґ повернувся до Софі: — Він зрадив Ґрааль. Він зрадив Пріорат. І він зрадив пам’ять усіх тих поколінь, які докладали всіх зусиль, щоб цей момент міг настати.

— То це ви? — вигукнула Софі. Зелені очі спалахнули гнівом. — Це ви винні у вбивстві мого діда?

Тібінґ насмішкувато фиркнув.

— Ваш дід і його сенешалі зрадили Ґрааль.

Софі відчула, як її охоплює лють. Він бреше!

— Ваш дід продався Церкві, — безжально продовжував Тібінґ. — Цілком очевидно, що його змусили мовчати.

Софі похитала головою.

— Церква не мала впливу на мого діда.

Тібінґ розсміявся.

— Дорогенька, Церква дві тисячі років залякувала тих, хто, погрожував викрити її брехню. Від часів Костянтина Церква успішно приховувала правду про Марію Магдалину й Ісуса. Не варто дивуватися, що сьогодні Церква знову знайшла спосіб тримати світ у темряві. Церква більше не може споряджати хрестоносців, щоб винищувати невірних, але вплив її не зменшився. Вона така ж підступна. — Він витримав багатозначну паузу. — Міс Неве, віднедавна ваш дід хотів розповісти вам правду про вашу родину.

Софі була вражена.

— Звідки ви знаєте?!

— Звідки я знаю — зараз не важливо. Важливо, щоб ви зрозуміли таке. — Він глибоко вдихнув. — Ваші батьки, бабуся і брат загинули не випадково.

Ці слова боляче вразили Софі. Вона відкрила було рот, щоб щось сказати, але не змогла.

Ленґдон похитав головою.

— Що ви таке кажете?

— Роберте, це все пояснює. Усе сходиться. Історія повторюється. Коли хтось погрожує відкрити правду про Санґріл, Церква вдається до вбивства. Напередодні кінця днів убивство близьких родичів великого магістра було дуже чітким знаком. Мовчіть, або ви з Софі будете наступними.

— Вони загинули в автокатастрофі, — запинаючись, вимовила Софі. У ній прокинувся давній біль. — Це був нещасний випадок!

— Це все казки, щоб залишити вас у щасливому невіданні, — сказав Тібінґ. — Подумайте: лише двоє членів родини залишилися неушкоджені — великий магістр Пріорату і його єдина онука — ідеальна пара, щоб забезпечити Церкві повну владу над братством. Можу уявити, в якому страху Церква тримала вашого діда всі ці роки, погрожуючи вбити вас, якщо він посміє відкрити таємницю Санґріл; погрожуючи довести до кінця розпочату справу, якщо Соньєр не переконає Пріорат порушити давню обітницю.

— Лі, — озвався Ленґдон, тепер явно розгніваний, — ви ж не маєте жодних доказів, що Церква причетна до загибелі родини Софі чи до рішення Пріорату нічого не оприлюднювати.