Читать «Код Да Вінчі» онлайн - страница 213

Колле знав такі прилади. Ці мініатюрні мікрофони з фотоелементами стали величезним досягненням за останні кілька років. Тепер записний пристрій можна було прикріпити, приміром, десь за настільною лампою, а мікрофон припасувати до нього, підфарбувавши так, щоб він став непомітний. Якщо на цей мікрофон хоча б кілька годин на добу потрапляло денне світло, то фотоелементи постійно підзаряджали систему. Такі «жучки» могли служити вічно.

— А спосіб прийому? — поцікавився Колле.

Агент показав на ізольований дріт, що відходив від процесора. Він тягнувся вгору по стіні і зникав у маленькій дірці в даху.

— Прості радіохвилі. Невеличка антена на даху.

Колле знав, що такі записні системи зазвичай встановлюють в офісах. Вони активуються від звуку голосу, щоб заощадити місце на жорсткому дискові, записують фрагменти розмов упродовж дня, а вночі, щоб їх не помітили, передають стиснуті аудіофайли. Після кожної передачі вся інформація на жорсткому дискові автоматично стирається, і наступного дня вся процедура повторюється.

Колле перевів погляд на полицю, де стояло кількасот аудіокасет із датами і номерами. Хтось добре попрацював. Він обернувся до агента.

— Уже з’ясували, кого саме прослуховували?

— Знаєте, лейтенанте, — агент підійшов до комп’ютера і запустив якусь програму, — дивовижна річ...

Розділ 88

Ленґдон і Софі пройшли через турнікет на станції метро «Темпль» і спустилися в похмурий лабіринт тунелів і платформ. Ленґдон почувався геть спустошеним. Його мучило відчуття провини.

«Я втягнув у це Лі, і тепер він у величезній небезпеці».

Вчинок Ремі його приголомшив, але, зрештою, усе було логічно. Той, хто шукав Ґрааль, завербував людину в таборі суперника. Вони прийшли до Тібінґа з тієї ж причини, що і я. Упродовж століть люди, які багато знали про Ґрааль, як магніт, притягували і вчених, і злодіїв. Те, що Тібінґ уже давно був під прицілом, мало б трохи заспокоїти сумління Ленґдона. Але не заспокоїло. «Ми мусимо знайти Лі й допомогти йому. Якнайшвидше».

Ленґдон пішов за Софі на платформу Кільцевої лінії, де був телефон-автомат. Вона твердо вирішила подзвонити в поліцію, попри погрозу Ремі. Ленґдон сів неподалік на брудну лаву. Він щиро каявся, що втягнув Тібінґа в халепу.

— Найкращий спосіб допомогти Лі, — повторювала Софі, набираючи номер, — це негайно звернутися до лондонської поліції. Повір мені.

Спочатку Ленґдон із нею не погоджувався, але коли вони разом проаналізували становище, розрахунок Софі став йому зрозумілий. Зараз Тібінґові ніщо не загрожує. Навіть якщо Ремі й інші знають, де могила рицаря, то їм однаково потрібна допомога Тібінґа, щоб розшифрувати слово-ключ. Найбільше Ленґдона непокоїло, що буде після того, як карту з місцем заховання Ґрааля знайдуть. Вони захочуть позбутися Лі.