Читать «Код Да Вінчі» онлайн - страница 214

Якщо є якийсь шанс допомогти Лі і ще раз побачити наріжний камінь, то в кожному разі Ленґдон мусить знайти могилу першим. На жаль, Ремі дістав велику фору.

Завдання Софі — пригальмувати Ремі.

Завдання Ленґдона — знайти могилу.

Софі заявить про Ремі й Сайласа у лондонську поліцію. Вони будуть змушені переховуватись, або ж — іще краще — їх заарештують. План Ленґдона був не такий чіткий. їм треба доїхати на метро до Королівського коледжу, що неподалік: він славиться своєю електронною базою даних на релігійну тематику. «Це досконалий дослідницький інструмент, — так казали Ленґдонові. — Миттєво дає відповіді на всі запитання щодо історії релігій». Цікаво, як ця база даних відреагує на запит про «рицаря, якого ховав папа»?

Софі нарешті додзвонилась до лондонської поліції.

— Відділок на Снов-хілл, — відповів диспетчер. — 3 ким вас з’єднати?

— Я хочу заявити про викрадення людини, — Софі знала, що говорити треба чітко й коротко.

— Ваше ім’я, будь ласка?

Софі на мить завагалась.

— Агент Софі Неве, французька судова поліція.

Посада справила належне враження.

— Хвильку, міс. Я з’єднаю вас із детективом.

Чекаючи на з’єднання, Софі розмірковувала, чи лондонська поліція взагалі повірить її описові викрадачів Тібінґа. Чоловік у смокінгу. Нічого кращого підозрюваний просто не міг би одягнути. Але навіть якщо Ремі перевдягнеться, тож він працює не сам, а на пару з монахом-альбіносом. Такого не помітити неможливо. До того ж із ними заручник, і вони не можуть їздити громадським транспортом. Софі подумала, чи багато лімузинів марки «ягуар» їздить вулицями Лондона.

Здавалося, її з’єднують з детективом цілу вічність. Ну ж бо! Софі почула, як у слухавці щось клацнуло і пішли гудки.

Минуло п’ятнадцять секунд.

Нарешті чоловічий голос відповів:

— Агент Неве?

Приголомшена, Софі відразу впізнала цей грубуватий тон.

— Агенте Неве, де ви, чорт забирай? — допитувався Безу Фаш.

Софі заніміла. Очевидно, капітан Фаш попросив диспетчера лондонської поліції негайно дати йому знати, якщо Софі зателефонує.

— Слухайте, — Фаш перейшов на французьку і говорив дуже чітко. — Вчора я припустився жахливої помилки. Роберт Ленґдон ні в чому не винний. Усі звинувачення проти нього знято. Але тепер ви обоє в небезпеці. Ви мусите якнайшвидше прийти до поліції.

Софі заніміла з подиву. Вона не знала, що відповісти. Фаш не належав до тих, хто вибачається.

— Ви мені не сказали, — вів далі Фаш, — що Жак Соньєр був вашим дідом. Я готовий пробачити вам вашу вчорашню поведінку з уваги на те, що ви пережили емоційний стрес. Однак зараз ви й Ленґдон мусите задля власної безпеки прийти до найближчого відділку лондонської поліції.

«Він знає, що я в Лондоні? А що він іще знає?» У слухавці щось дирчало, наче поблизу свердлили або працювало якесь обладнання. Крім того, на лінії весь час щось дивно клацало.

— Ви що, намагаєтесь відстежити, звідки я телефоную, капітане?

— Ми з вами мусимо співпрацювати, агенте Неве, — твердо сказав Фаш. — Ми обоє зараз можемо багато втратити. Я намагаюся врятувати становище. Минулої ночі я помилився у висновках, і якщо ця помилка призведе до смерті американського професора і криптографа французької судової поліції — моїй кар’єрі кінець. Я розшукую вас уже кілька годин, щоб захистити від небезпеки.