Читать «Скринька з секретом» онлайн - страница 15
Всеволод Нестайко
Дивні прибульці вже піднімалися в ліфті.
Коли Дениско прочинив двері, то побачив, як, перескакуючи через три східці, піднімався «джинсовий» дядечко (видно, в ліфт не вмістився — ліфт брав лише п’ятьох).
На третьому поверсі вже замуркотіли, розкриваючись, двері ліфта. Почулися голоси.
— Ох, я так хвилююся! — казала жінка.
— Нічого-нічого!
— Все буде гаразд! — заспокоювали її.
Клацнув дверний замок.
— О! А це що таке? — Дениско впізнав голос Марії Іванівни.
— А ми до вас в вечірній час! — неприродно весело вигукнув хтось із прибульців.
Далі голоси злилися у нерозбірливий гамір, двері клацнули, вже не було чути нічого, лише глухе шамотіння.
Дениско здивовано стенув плечима. Ну й сьома квартира! Щодня сюрпризи, таємниці.
Дід Мороз!
Чого?
Що таке?
І враз промайнула думка: «А що як це — для Зірки? Може, вона серйозно захворіла?»
Дениско нещодавно прочитав книжку «Слон»— про те, як тяжко захворіла дівчинка, і тато, щоб розрадити її, привів у квартиру живого слона. І дівчинка видужала.
У Дениска защеміло серце. Дениско був чутливий хлопчик і завжди переживав, коли хтось хворів, комусь було погано.
Що ж з нею таке? Як же дізнатися?
На третьому поверсі було тихо. Чи то всі перейшли у ті кімнати, що над іншими квартирами, чи й справді відбулося щось серйозне. Бо Дід Мороз мовчати ж не буде. Не для того вирядився чоловік Дідом Морозом, щоб мовчати.
Прийшла мама. Незвична, у дрібних кучериках. Перший день після «хімії» мама завжди була незвична — поки голову не помиє, не висушить і не приведе зачіску у нормальний вигляд. І для чого та «хімія»— хто його зна.
Вираз обличчя у мами був винуватий. Вона вже приготувалася виправдовуватися — Дениско завжди їй дорікав, як вона затримувалася у перукарні на «хімії».
Але Дениско мовчав.
— Що сталося? — стурбувалася мама.
Дениско глянув на неї — говорити чи ні. І раптом сказав:
— У сьому квартиру Дід Мороз приїхав.
— Що? — не зрозуміла мама.
— Дід Мороз, — пояснив Дениско. — Такий, як ото на Новий рік подарунки розвозять. З фірми «Світанок».
— То тобі здалося. Чого б це Дід Мороз серед літа їздив.
— Не здалося. Що я — ненормальний? — образився Дениско.
— Ну, то, може, у них якесь свято, маскарад абощо… Не суши собі голову. Лягаймо спати. А то я затрималася. Така черга була… — нарешті вибачилася-таки мама.
Дениско довго лежав із розплющеними очима і не міг заснути. Йому уявлялося, як там, на третьому поверсі, не спить розчервоніла, з перев’язаним горлом, хвора Зірка. Коли Дениско уявляв собі хворого, то чогось обов’язково з перев’язаним горлом. Може, тому, що сам він найчастіше хворів на ангіну і мама завжди перев’язувала йому горло.
Денискові навіть здалося, що і в нього підвищується температура і він захворює.
А коли температура, завжди хочеться чогось прохолодного. Ну, звичайно ж, Дід Мороз прийшов до Зірки. Немає сумніву. Жодного.
З цею думкою Дениско й заснув.
9. ВОНИ ГОВОРИЛИ НЕПРАВДУ
Коли Дениско прокинувся, перша його думка була про Зірку. З цією думкою він заснув і з нею ж прокинувся. І наче не було сну. Він навіть не пам’ятав, що йому снилося.