Читать «Скринька з секретом» онлайн - страница 15

Дивні прибульці вже піднімалися в ліфті.

Коли Дениско прочинив двері, то побачив, як, перескакуючи через три східці, піднімався «джинсовий» дядечко (видно, в ліфт не вмістився — ліфт брав лише п’ятьох).

На третьому поверсі вже замуркотіли, розкриваючись, двері ліфта. Почулися голоси.

— Ох, я так хвилююся! — казала жінка.

— Нічого-нічого!

— Все буде гаразд! — заспокоювали її.

Клацнув дверний замок.

— О! А це що таке? — Дениско впізнав голос Марії Іванівни.

— А ми до вас в вечірній час! — неприродно весело вигукнув хтось із прибульців.

Далі голоси злилися у нерозбірливий гамір, двері клацнули, вже не було чути нічого, лише глухе шамотіння.

Дениско здивовано стенув плечима. Ну й сьома квартира! Щодня сюрпризи, таємниці.

Дід Мороз!

Чого?

Що таке?

І враз промайнула думка: «А що як це — для Зірки? Може, вона серйозно захворіла?»

Дениско нещодавно прочитав книжку «Слон»— про те, як тяжко захворіла дівчинка, і тато, щоб розрадити її, привів у квартиру живого слона. І дівчинка видужала.

У Дениска защеміло серце. Дениско був чутливий хлопчик і завжди переживав, коли хтось хворів, комусь було погано.

Що ж з нею таке? Як же дізнатися?

На третьому поверсі було тихо. Чи то всі перейшли у ті кімнати, що над іншими квартирами, чи й справді відбулося щось серйозне. Бо Дід Мороз мовчати ж не буде. Не для того вирядився чоловік Дідом Морозом, щоб мовчати.

Прийшла мама. Незвична, у дрібних кучериках. Перший день після «хімії» мама завжди була незвична — поки голову не помиє, не висушить і не приведе зачіску у нормальний вигляд. І для чого та «хімія»— хто його зна.

Вираз обличчя у мами був винуватий. Вона вже приготувалася виправдовуватися — Дениско завжди їй дорікав, як вона затримувалася у перукарні на «хімії».

Але Дениско мовчав.

— Що сталося? — стурбувалася мама.

Дениско глянув на неї — говорити чи ні. І раптом сказав:

— У сьому квартиру Дід Мороз приїхав.

— Що? — не зрозуміла мама.

— Дід Мороз, — пояснив Дениско. — Такий, як ото на Новий рік подарунки розвозять. З фірми «Світанок».

— То тобі здалося. Чого б це Дід Мороз серед літа їздив.

— Не здалося. Що я — ненормальний? — образився Дениско.

— Ну, то, може, у них якесь свято, маскарад абощо… Не суши собі голову. Лягаймо спати. А то я затрималася. Така черга була… — нарешті вибачилася-таки мама.

Дениско довго лежав із розплющеними очима і не міг заснути. Йому уявлялося, як там, на третьому поверсі, не спить розчервоніла, з перев’язаним горлом, хвора Зірка. Коли Дениско уявляв собі хворого, то чогось обов’язково з перев’язаним горлом. Може, тому, що сам він найчастіше хворів на ангіну і мама завжди перев’язувала йому горло.

Денискові навіть здалося, що і в нього підвищується температура і він захворює.

А коли температура, завжди хочеться чогось прохолодного. Ну, звичайно ж, Дід Мороз прийшов до Зірки. Немає сумніву. Жодного.

З цею думкою Дениско й заснув.

9. ВОНИ ГОВОРИЛИ НЕПРАВДУ

Коли Дениско прокинувся, перша його думка була про Зірку. З цією думкою він заснув і з нею ж прокинувся. І наче не було сну. Він навіть не пам’ятав, що йому снилося.