Читать «Казкові пригоди Грайлика» онлайн - страница 15
Всеволод Нестайко
Принцеса Шах-ІІІароня слухала його, затамувавши подих і розгублено кліпаючи своїми довгими прекрасними віями.
Вона хотіла щось сказати, але не встигла.
Раптом з неба пролунало: — Грайлику! Обідати! і Вони обоє здригнулися і завмерли.
— Що це? — тихо спитала принцеса.
— Мама. Обідати кличе, — зітхнув Грайлик.
— Ти щотеж… інопланетянин? — тихо спитала Шах-Шароня.
«Ну як їй поясниш? Хіба вона зрозуміє? Та й я б не зрозумів, коли б зустрів прибульця з двадцять п’ятого сторіччя», — подумав Грайлик.
Він усміхнувся:
— Вважай, що так.
— І тобі треба зникати?
— Треба. Ти ж сама казала, що справжні лицарі передусім шанують жінок. А мама — це ж найперша, найголовніша жінка у світі.
— Так! — кивнула вона.
Потім знову зітхнула:
— Шкода, що ти… Мені так хотілося з тобою погратися.
— Я повернусь. Я обов’язково повернусь! — вдарив себе у груди Грайлик.
Принцеса Шах-Шароня усміхнулася.
І усмішка її була як схід сонця.
РОЗДІЛ XI
Після обіду мама обняла Грайлика за плечі й спитала:
— Ну, то які тобі лати треба? Давай вже ту коробку.
Грайлик подивився на втомлену маму, на її руки і сказав:
— Уже не треба.
— Чого це? — здивувалася мама.
— А для лицаря лати — не головне.
— Взагалі-то правильно, — усміхнулася мама.
— Молодець! — сказав тато і теж усміхнувся.
І усмішки їхні були схожі на усмішку прекрасної принцеси Шах-Шароні з далеких лицарських часів…
ПРИГОДА ДРУГА
СЕКРЕТНА ЗБРОЯ НЕЗНАЙОМЦЯ КОШІ
РОЗДІЛ І
Іван-Сумніван запевняв, що всі оті країни Грайлик просто вигадав — і Татандію-Мамандію, і Дідусію-Бабусію, і навіть саму Дитиндію. Але то ж Іван-Сумніван. Недарма він Сумніван, в усьому завжди сумнівається. Тільки й бубонить, закопиливши губу: «Так не буває!». Маруда нещасний!
Не слухайте його! Буває-буває!
Дитиндія — надзвичайна, чарівна, казкова країна. Всі люди з неї вийшли. Тільки не всі усвідомлюють і пам’ятають це. Так говорять Грайликів тато Усміхайло Петрович і Грайликова мама Веселина Василівна. А вони завжди говорять чистісіньку правду.
У Дитиндії, як у кожній казковій країні, весь нас відбуваються різні дива й несподіванки.
От і сьогодні — раптом ні з того, ні з сього зникла принцеса Галочка. Грайлик домовився, що вони гратимуться у летючий корабель, побіг додому за старим простирадлом на вітрило, прибіг, а принцеси Галочки нема. І ніхто не знає, де вона поділася, — ні Роман-Отаман, ні Юля-Танцюля, ні Марушка-Реготушка, ні Толя-Бараболя, ні Любушечка-Стрибушечка, ні Вітасик-Тарантасик, ні Миня, ні Чух. Ніхто. Щойно була на дитячому майданчику. Стояла біля гойдалки, дивилася, як гойдаються Вітасик-Тарантасик і Миня. Потім одійшла кудись за корабель «Варяг», де гралися у піратів Роман-Отаман, Чух і Толя-Бараболя, і — зникла.
— Мабуть, пішла додому, — сказала Любушечка-Стрибушечка, стрибаючи на одній нозі через скакалку.
— Нікуди додому вона не пішла, — сказала Юля-Танцюля, продовжуючи танцювати під музику, що линула з транзистора, який стояв на бортику пісочниці.