Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 84

все ходила до твого сміху принюхувалась до галоччиного та журилась і все більше моєю

журбою пахло і квіти я такі зажурені вишивала стебла їхні аж пальці мені кололи приготуй

дім для мене щоб було нам куди піти коли я до тебе прийду хочу щоб ти чекав на мене

веселкою хотіла би прийти до тебе

сіль у нас є вдома чи нема Іван питає є кажу а що то як є то чого ти страви ніякої не солиш і

сьогодні і вчора і позавчора так ти ж теж борщ не посолив бо думав що солі нема є сіль

тільки мені нічого солоного не хочеться кажу і сама собі дивуюся що це я все без солі почала

їсти і зненацька собі подумала що це мабуть я завагітніла і засміялась тихенько не так до

себе як до дівчинки яку чекаю це ми вже удвох живемо а я ні сном ні духом нічого не відаю

але ще Іванові не казала щоб почекати ще пару днів та впевнитись за тиждень уже навіть не

сумнівалась і все мені страви без солі хотілось а потім почало яблук хотітися тільки трохи

присолених то я все яблука з сіллю їла і шукала де квасець росте бо мені хотілося кислої

трави пожувати вже тоді Іванові сказала він від того дня став мене знову щодня на руках

носити навколо хати

суниці мені сьогодні наснилися ніби я збираю суниці в мальований глечик бо прийдуть до

нас додому гості то треба їх суницями нагодувати і не знаю що то за гості будуть бо ніби й

нікого не кликала і вже як назбирала йду додому і дивлюся на свої ноги як вони йдуть і

думаю що вони ж брудні і треба їх вимити бо негоже гостей із брудними ногами приймати то

я вдома води нагріла налляла у миску таку гарячу що пече і ноги одразу не встромиш тільки

потрошки але така вода добра тоді ноги добре відмокнуть і довго так сиділа аж поки вода

прохолола і я тоді взула нові черевики суниці висипала у два горнятка а два порожніми

залишила і стою на порозі гостей виглядаю лице сонцеві підставляю бо сонце таке тепле і

суниці пахнуть на всю хату зранку прокинулась і дивуюся що таке мені наснилось і все

сміюся до себе що буває ж таке і так увесь день що тільки роблю то все сміюся до себе

тихенько тоді я вже сама жила бо як мені сімнадцять сповнилось мачуха вийшла заміж до

києва аж на шулявці стала жити то хата моя знов повеселіла і так я вже третій рік сама жила

питали мене часом чи не страшно мені жити в лісі самій чи не сумно ні сміюсь боятися мені

нічого бо я у лісі все знаю боятися лихої людини треба та від лихих людей Бог мене стеріг а

сумно в лісі мені ніколи не бувало того дня надвечір прийшов до мене Іван спитати чи хочу з

ним одружитися чи ні бо каже цілу ніч не спав і все про це думав і весь день невиспаний

ходжу то якби сьогодні не спитав то ще й другу ніч мабуть не заснув би я сказала що хочу то

вже цю ніч будеш спати собі спокійно він тоді повеселішав і каже що суниць мені приніс

збирав по дорозі як до мене йшов будемо тоді суниці їсти я сміюся думаю що мабуть ці

суниці мені й наснились які він сьогодні визбирав

трави коли в лісі дозрівають то він весь аж шумить дивується я коли йду траву збирати то

все мій кіт зі мною ходить теж трави нюхає і гризе листя тільки ми з котом різних трав