Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 83

тримала

сережки у мене були срібні від матері срібна качечка тільки ту що з лівого вуха загубила а

ту що в правому носила потім мені батько таку саму подарував тільки та дірочка в лівому

вусі заросла вже то мачуха мені її вдруге проколювала хоч і не хотіла спершу і так у мене та

дірочка дотепер болить від нелюбові хоч і багато років минуло а та що в правому мамина та

ніколи не боліла то іноді я думаю що все у світі через любов і з любові я любов материну

правим вухом відчуваю

сина я ще хотіла би народити для тебе тільки не встигла не знала що так швидко ти підеш

від мене холодно там мабуть було у тій Фінляндії там морози міцніші ніж у нас холодно

мабуть там тобі було помирати скажи мені чи дуже тобі боліло не хотіла би щоб тобі було

боляче так мені шкода що не було у нас із тобою сина очі у мене все боліли бо я видивлялась

на дорогу чи тебе немає виходила з лісу до трамвая може якийсь трамвай тебе привезе і

потім навіть не повірила що тебе немає і що так ця війна закінчилась і тебе забрала а потім

нова війна почалась і колію трамвайну розібрали ми тоді пішки до микільської слобідки

ходили і така довга була й тяжка ця дорога

смерть це так що ми все одно разом тільки мені тебе не видно

скучаю за снами про тебе хочу щоб ти у снах до мене приходив часто бо так мені тужно без

тебе а як ти наснишся то вже й так ніби ми побачились і день мені тоді легше пережити

сни мені сняться різнокольорові завжди дивувалась як зі сну прокинуся чи справді то було

чи тільки мені привиділось хоча бувало що тяжкі сни снилися лякали мене а потім день

видавався недобрий часто мені снилося що я вовчих ягід наїлась а від них не можна

врятуватись і мені помирати доведеться і я тоді бігаю по лісі шукаю цілющої трави тільки не

знаю якої трави треба проти такої отрути і ридма ридаю і згадую що мені батько вовчі ягоди

показував і казав щоб їх не їсти бо то доню отруйне так мені було страшно від того сну а то

ще сниться що я тікаю від когось біжу ноги збиваю і прошу сосни порятуйте мене сосни

гілки опустять і дороги за мною немає бо там густий чагарник зробився добігаю до річки і

прошу щоб річка мене порятувала вода розступиться я перейду по піску на другий берег

води зімкнуться і вже більше нема дороги а за річкою близько вже наша хата а там мені

нічого не страшно а то сниться що косу розчісую і що коса в мене довга аж по самі п'яти як

розплету її то волосся мене з голови до ніг вкриє і що більше мені років то коса моя довшає я

її не підрізаю бо нема таких ножиць на світі щоб мені трохи коси ними втяти тому коса росте

з роками і за рік виростає волосся на півліктя і коли я зовсім стара буду то волосся буде

більше ніж мене бо на старість люди зсихаються тіла стає менше то я буду саме волосся на

старості

страх такий на мене находить часом що ми з тобою там не побачимось розминемося що я

тебе не знайду коли до тебе прийду то ти мене зустрінь щоб ми з тобою більше не губилися

щоб ми були удвох так мені жаль що так коротко ми пожили з тобою у нашому домі в лісі

так мало потім уже і сміхом у нас пахнути перестало тільки ледь-ледь по самих кутках то я