Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 80

а в іншій посудині і на півпальця не назбирається то вона мені все казала щоб я чого доброго

його не розбила я тільки взяла його до рук бо він мені здався глечиком у якому

семипелюсткова квітка живе і кожна пелюстка іншого кольору а серединка така жовтогаряча

як сонце і так усміхається до мене я й незчулась як мачушине дихання мені холодом війнуло

у спину руки в мене затремтіли і глечик брязнув об підлогу і сльози з очей у мене бризнули я

черепки визбирую собі у поділ і щоки в мене пашать бо мачушина рука важка а вона стоїть

наді мною і мені дихати тяжко й недобре черепки я закопала за хатою під яблунею там де

закопала колись свою ляльку ганчір'яну коли ганчір'я вже зовсім порозлазилось і вже не

знати було де у ляльки нога а де рука бо воно все однаково виглядало і вже годі було її

залатати вже й губи у неї наче не сміялись а кривилися і були не такі червоні лялька цього

глечика також любила бо я її з нього молоком поїла то може вона тепер хоч черепочками

пограється то я так і зробила як надумала а до хати не хочу йти бо мачуха стоїть на порозі з

віником гукає а йди-но сюди зараз кажу прийду а сама чую як сльози до очей підступають

печуть по краях повік і всередині шепочу земле земле сховай мене земля каже добре і

впускає мене по кісточки і ногам тепло як у черевичках із доброї шкіри такої що не промокає

і морозу не боїться у мами були такі черевики може вони були би мені добрі на виріст тільки

ще треба почекати бо поки вони великі на мене я їх сховала у торбу собі там де в мене трохи

одягу і сорочка мамина й скринька а в ній усілякі мої скарби перстень із зеленим каменем

тільки він на мене також іще великий я це все на горищі сховала тільки де я знаю то вже його

ніхто не знайде мачуха на горище не лазить боїться що драбина під нею проламається і каже

батькові щоб зробив нову драбину а він усе віднікується що йому ніколи і що драбина під

ним не проламалась а він за мачуху грубший то де ти там ходиш мачуха кричить голос у неї

пронизливий зривається на вереск вже вже кажу йду і прошу земле землице порятуй мене і

земля мене по коліна впускає і мені так добре стояти так глибоко то я довго тебе гукати буду

голос мачухи скрипить як незмащені двері та я драску в ногу загнала то хочу вийняти а чого

ти боса ходиш бо в мене черевиків немає кажу земле ховай мене і земля мене впускає по

пояс то ти вже вийняла ту драску чи ні зараз зараз уже майже вийняла земленько сховай

мене хутчіше і земля впускає мене по шию мачуха кричить що це ти собі надумала іграшки

зі мною гратися зараз я тобі всі драски повитягаю і я чую її важкі кроки такі що аж земля

дрижить і я прошу земленько ховай мене щоб вона не бачила і земля накриває мене з

головою і мачуха обходить хату і каже де ж це вона поділася може вона на яблуні чи може на

горищі а я сиджу в землі і мені добре й тепло і мене ніхто не бачить зате я все бачу

каміння живе по-своєму не так як дерево чи звірята чи різне зілля живе камінь теж росте

дуже повільно тільки росте донизу вростає в землю його звідти не видобути камінь дуже