Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 79

мене все волосся в бурульках а зверху наче інеєм припало і я все ходжу по лісі збираю гриби

складаю у кошик уже споночіло а мені байдуже бо я кожне дерево тут знаю і що під яким

деревом росте а якщо чогось не добачу то мені дерево саме скаже гриби то більше мовчать

бо їм мені до кошика не хочеться але я їм кажу що я би вас так не збирала то мачуха звеліла а

дерева все дивуються що у мене іній на голові і волосся бурульками взялося гукають мене

погрітися то я обійму якусь сосну міцно-міцно, скільки у мене є в руках сил обів'юся навколо

так щоб ногами землі не торкатись притулюся до стовбура голова мені поморочиться бо

сосна міцно пахне чую як соки під корою шумлять тепло там під корою і кора аж гаряча так

дерево мене гріє і я вже сама трохи ніби у сосну простою щоб тепла набратись а потім як уже

стаю на землю то й бурульки з волосся осиплються іній зійде і ногам не так холодно хоча

допоки дійду додому то знову промерзну а ще мачуха двері замкне зсередини на защіпку і не

пускає мене хоча й голосно стукаю кулаком щоб вона почула вона мабуть і чує тільки може

не хочеться їй до дверей іти мені відчиняти то я тоді сідаю на призьбу кошик біля себе

поставлю ноги підібгаю і спідницею накрию щоб тепліше було й обчищаю волосся бо знов

узялось бурульками при коренях чую як воно підмерзло дивно мені що воно тоді у мене не

повиламувалось разом із тими бурульками нічого йому не ставалось таке воно й було довге

та густе сиджу обламую бурульки і сльози в мене з очей котяться і теж підмерзають уже ніч

надворі небо таке глибоке й зоряне всі зорі повиходили то я дивлюсь на чумацький шлях і

думаю що добре по небу їздити я би теж десь далеко поїхала щоб у мене був свій дім теж у

лісі бо я без лісу не хотіла би жити щоб мене з хати ніхто на мороз не виганяв сосни шумлять

здалеку питають чи я добре дійшла додому я кажу що добре тільки що мачуха дверей не

відчиняє то я поки під хатою сиджу і сосни дивуються кажуть таке ти людське дитя

бідолашне приходь до нас завтра кажу їм що прийду що мені тепло я від тепла трохи

задрімаю і сни починають мені показуватись тільки я не встигаю їх роздивитися що там і до

чого бо мачуха відчиняє двері каже о а це ти чого тут сидиш, бо двері замкнені ось гриби що

ви казали назбирати я думала ти вже там у тому лісі й замерзла мачуха грибів на вечерю не

готує вона їх під хату викине як вже бувало я нап'юсь кислого молока з картоплею а як нема

картоплі то із самим хлібом і вже мені й добре я сита сиджу біля грубки і волосся висихає

тільки грибів мені шкода що їх мачуха повикидала завтра на ранок я їх познаходжу

повизбирую в пелену віднесу далі від хати бо тут їм не місце а там є стежки звірячі то може

їх якийсь звір поїсть птах подзьобає

земля дуже уважно нас слухає вона про все що з нами буває від наших ніг дізнається бо ноги

їй усе розказують вона тоді знає що й до чого якщо вухо до землі прикласти то теж усе

здалеку чути де що діється сьогодні я розбила старий мамин глечик мачусі він дуже

подобався казала що в ньому молоко найкраще кисне і вершків завжди в ньому на два пальці