Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 73

кучерями чого люди умирають чого чоловіки на війну ходять а жінки ні бо я їй казала що

тато на війну пішов то вона все дивувалась і казала що чоловік і жінка все мають однаково

робити пташок дуже любила взимку завжди їх годувала пшоном пшеницею і хліб їм

кришила синички до неї прилітали сойки шпаки не боялись її близько підлітали може й до

рук ішли я не бачила бо як я виходила з хати вони лякались і тікали галочка все до них щось

щебече приговорює питаю що ти там доню їм розказуєш питаю каже що вони бачать бо ж

вони високо літають питаю чи їм не холодно взимку питаю де будуть гніздечка собі вити

коли будуть у них нові пташенята чи вони були там де війна і чи там страшно то я вже

більше нічого не питаю як я в місто збиралась то вона завжди просила щоб я їй бубликів

привезла і перш ніж бублика вкусити все дивилась крізь дірку казала що крізь бублики

найліпше їй дивитись а буває вже як споночіє сидимо перед хатою сосни гудуть вона стане

задере голову і дивиться в небо аж захитається і все просила щоб я їй про зірки розповідала

чого які зірки так називаються і від чого так сталося їй дуже великий віз подобався і все

казала що буде на ньому їздити бо він гарний і квітами розмальований тільки квітів звідси не

видно питаю коли ж ти будеш на ньому їздити каже як мені дуже схочеться я їй гойдалку

зробила у нас на груші то вона все гойдається волосся розвівається на вітрі в неї було

волосся густе й кучеряве таке як в Івана тільки в Івана як смола чорне а в неї русе як у мене а

очі не знати чиї як густий гречаний мед і все пісні співає не знати звідки вона тих пісень

понавчалась бо я ніяких пісень співати не вмію і ніколи не співала питаю доню звідки ти ті

пісні знаєш де ти їх чула каже ніде я їх так знаю вона і не довго хворіла згасла за три дні у

вівторок все ходила якась така принишкла не співала не бігала бо то вона буває все навколо

хати носиться і вечеряти не хотіла питаю чого ти доню нічого не їси бо я тоді капусняк

зварила каже чогось у мене мамо голівка болить а в середу зранку вже злягла і не знати що

робити лікаря не можна було знайти бо в такий час не було лікарів питаю що болить нічого

не болить тільки встати сил немає може ти хочеш їсти доню нічого не хочу а очі такі глибокі

зробились як два колодязі і аж потемніли в обід тільки сказала що хоче кислого молока і

добре що я звечора молоко поставила і скибку хліба в глечик поклала то воно якраз і

прокисло принесла їй кухлик а вона кухлика в руках втримати не може то я її поїла тим

молоком тільки півкухлика випила більше не змогла потім заснула увечері прокинулась я їй

м'яти заварила то теж півкухлика випила і знову заснула а в четвер зранку я своєї галочки не

впізнала вся потемніла личко темне і під очима кола і руки потоншали і теж зробились аж

чорні і вже нічого не хотіла їсти тільки води просила ковток вип'є і більше не може я від неї

не відходила питаю може щось болить у тебе нічого не болить тільки говорити тяжко каже

увечері там поля дуже широкі які поля дитино питаю там де росте срібна трава там де тато